-Я думала про неї краще, ніж вона є насправді. Вона буде говорити, що все тому, що її старший син нам не рідний!

Я вже 15 років заміжня. У нас з чоловіком є дочка і ми з самого початку живемо окремо від родичів. Гроші у нас водилися, у мого чоловіка була свій бізнес. Не мільйонери, але на життя вистачає і ми відкладаємо.

Мій старший брат 4 роки тому одружився з жінкою, вже мала сина від першого шлюбу, Артема. Незабаром у них народився спільна дитина. Мама не була налаштована проти Людмили та прийняла невістку дуже добре, тим більше, що брат пішов жити у квартиру до дружини. До дитини невістки теж намагалася добре ставитися, нічим не виділяючи його серед інших онуків.

– Мамо, – запропонувала я своїй мамі за погодженням з чоловіком, – ми з Денисом збираємося будинок заміський собі брати, в 50-ти кілометрах від Києва, поруч озеро, будинок хороший, з усіма вигодами. Ми не будемо там жити постійно, хочеш – переїжджай, а ми будемо на вихідні у тебе бувати?

Річ у тім, що мама все життя мріяла про свій будинок, про квіти в клумбах, про свіжу зелень на городі. Навіть в нашій міській квартирі вона примудрялася вирощувати влітку квіти та огірочки в балконних контейнерах.

– Ой, а можна? – мама навіть засвітилася від щастя, – так би було здорово, а я на літо могла б внуків до себе забирати!

– Звичайно можна, тому я і пропоную, в будинку 5 кімнат. Досить місця, ділянка дуже затишна і вже облаштована, так що у квітні можеш вже і квіти сіяти, і все інше.

Мама стала збиратися, а свою квартиру вона вирішила здавати:

– Хоч якась надбавка до пенсії, буду онукам подарунки купувати й накопичення зроблю.

На початку квітня мама переїхала за місто, здавши квартиру. З ентузіазмом почала розбивати грядки та клумби. А на початку червня у нашої доньки був день народження, їй виповнювалося 12 років. Відзначати його було вирішено в будинку, там альтанка, мангал, у мами пробилася перша зелень: цибуля з кропом. Ми з чоловіком накупили м’яса, замаринували. Для дітвори був замовлений торт і куплені солодощі. Чоловік заздалегідь придбав і перевіз на дачу великі садові гойдалки.

У брата з дружиною не було машини, тому чоловік поїхав за його родиною другим рейсом, привізши мене з дочкою заздалегідь. Коли все розсілися по місцях і почався процес привітання іменинниці, то мама піднесла внучці новий дорогий ноутбук. Вона сама сяяла від гордості, що змогла порадувати дівчинку таким дорогим і хорошим подарунком.

– Бабусю, – моя Саша аж зойкнула, – це нереально круто! Я про таке і мріяла, спасибі тобі!

Я помітила, як дружина брата схилилася до свого чоловіка і щось прошепотіла йому на вухо. Але не надала цьому значення. Наївшись діти втекли грати, а до мами звернувся мій брат:

– Шикарні ти внучці подарунки даруєш! У нашого старшого сина був день народження в березні, так ти йому на 13 років тисячу гривень дала! А сама казала, що не ділиш дітей, що син Люди тобі теж внук! Бачу я, хто тобі внук!

– Синку, – заплакала мама, – але в березні у мене і не було таких грошей. Це від здачі квартири гроші, я б і внукові такий же подарунок зробила, але не  було за що!

– Значить Ви повинні були зробити йому цей подарунок зараз, – втрутилася Люда, – а Саші дорогі подарунки можуть зробити її власні батьки. Могли б нам віддавати гроші від здачі квартири, нам важко, я в декреті, а ми машину хочемо! Чому одним все, а іншим нічого?

Тут я не витримала, сказала Людмилі, що мама має право розпоряджатися своїми грошима на свій розсуд і не зобов’язана давати їх сім’ї сина.

– А якщо хочете машину, – додала я, – треба братові піднімати п’яту точку і шукати можливість нормального заробітку або підробітків.

Насилу, але нам всім вдалося заспокоїтися. Я думала, що спалах конфлікту пройшов. Але я помилялася. Приблизно через пів години я попрямувала до гойдалок, біля яких грала наша дочка, син Люди й пара сусідських дітлахів. Люда стояла за гойдалками й мене не бачила.

– Візьми його потихеньку, – вчила вона сина, – і з розмаху стукни хоч об дерево. Тільки сильніше. У тебе немає ноута, нехай і у неї не буде!

Тут я і вийшла. Я не стала кричати та лаятися, я просто спокійно сказала Люді, щоб вона забирала сина і їхала.

– Ось ще чого! Мій чоловік в гостях у своєї матері!

– Не у матері, а у нас. Будинок, ділянку та інше належать мені, а мою маму ти сьогодні дуже образила. А ще мені дуже неприємно, що ти так виховуєш свою дитину, але це справа твоя. А ось моя дочка не буде спілкуватися з подібними людьми.

Зі скандалом Люда, мій брат і їхні діти поїхали. Мама, дізнавшись у чому справа, просто сказала:

– Я думала про неї краще, ніж вона є насправді. Вона ж буде говорити, що річ у тім, що її старший син нам не рідний! Хоча хлопчик ні в чому і не винен, це його мати … не рідна.

Нещодавно мама розповіла, що Люда вибачилася перед нею, просила, щоб мама дозволила залишити їй внуків на пару тижнів, поки вони з чоловіком з’їздять у відпустку.

Мама дозволила і знаєте, без Людмили її хлопчик дуже хороший і слухняний. Мама не натішиться: Артем охоче допомагає їй в саду, з молодшим братиком возиться. А коли ми приїхали на вихідні, то Артем підійшов до мене і сказав:

– Я б не став розбивати ноутбук Саші і я не заздрю ​​їй. Це мама сама собі щось придумала, вибачте її, напевно вона просто втомилася в той день!

Хороший хлопчик зростає, думала я, плануючи в подарунок племінникові точно такий же ноутбук купити, який мама подарувала моїй дочці.