– Я дам гроші, тільки якщо невістка продасть квартиру, – поставила умову мама чоловіка

Не чекала від свекрухи нічого доброго, не треба було починати. Як вона з головою не дружила, так і досі не потоваришувала, це чітко видно з її вимог.

Свекрусі завжди все не так, бо є лише дві думки: одна її, друга – неправильна. А я якось за двадцять вісім років звикла думати своєю головою, тож жити розумом свекрухи відмовилася.

Спочатку відмовлялася ввічливо, а коли зрозуміла, що ввічливість вона сприйняла за слабкість, та й уже не надто соромлячись у виразах. Ні, ніякої грубості, просто дохідливо і прямо позначила свою позицію, що голова у мене не тільки для того, щоб її фарбувати і в неї є, а й для того, щоб їй думати.

Свекруха зі мною не розмовляла благословенні півтора року. Я зовсім не обтяжувалась цим, мені було до лампочки, але потім я завагітніла і якось самі собою почали налагоджуватися стосунки.

На радощах, що вона стане бабусею, свекруха спочатку навіть не розкидуватись порадами, як звикла, а просто бурхливо виражала захоплення.

А в нас із чоловіком постало питання розширення житлоплощі. Так ми жили в моїй однодушці, але накопичували на іпотеку, щоб взяти двушку, все-таки дитина буде.

Але вагітність з’явилася трохи раніше запланованого, тож плани трохи зрушились. На перший внесок ми мали, ми вирішили, що зараз візьмемо квартиру, якраз до пологів переїдемо, а мою квартиру здамо, щоб було легше виплачувати іпотеку.

Свекруха, коли дізналася про наші плани, нас палко підтримала і навіть пообіцяла також вкластися в перший внесок, щоб нам менше вийшов платіж.

Я зраділа, думала, що на маму чоловіка так благотворно вплинула майбутня поява онука, але коли мова зайшла вже конкретно про гроші, все стало на свої місця.

Свекруха почала бентежитись, на питання про гроші реагувала багатозначним мовчанням, а потім взагалі висунула умову.

– Я дам гроші, тільки якщо невістка продасть квартиру.

Потім пояснила, що так буде чесно і в мене, і в чоловіка буде порівну нерухомості. А то вийде, що я буду мати і свою квартиру, і в разі чого ще зможу претендувати на половину загальної.

– Так навіть вигідніше буде, платіж буде мінімальним, нічого здавати вже і не знадобиться, – гнула свою лінію свекруха навіть після того, як чоловік їй сказав, що вона несе марення.

У мене бажання продавати свою власну квартиру немає зовсім. Дитина у нас скоро буде, ось її спадщиною потім моя квартира і стане. А на перший внесок у нас гроші є, хай і менше, ніж хотілося б, нічого не пропадемо.

– Ну, якщо моя думка нікого не хвилює і не цікавить, я тоді ніяких грошей не даватиму, – швидко зіскочила свекруха і знову на всіх образилася.

Я тепер зрозуміти не можу, вона насправді така наївна, чи просто мама чоловіка видала свідомо нездійсненну умову, щоб не давати нам грошей? Так ми в неї їх і не просили, вона сама запропонувала. Промовчала б – слова ніхто їй не сказав би. Але вона сама багато разів повторила, що дасть грошей.

Не знаю, що в голові у цієї жінки, але мене її непередбачуваність напружує, не хочеться таку людину бачити поруч із дитиною. Чоловіковч я цього поки не говорила, але, судячи з його настрою, він зі мною погодиться. Буде у нашої дитини одна бабуся, проте нормальна.