Я боялася, що ми будемо соромити свекруху своєю присутністю, а вона, виявляється, думала, що я причаїла на неї образу

Так вийшло, що після весілля ми з чоловіком стали жити у його мами. До заміжжя ми з ще майбутнім чоловіком встигли пожити на орендованій квартирі кілька місяців. А потім так вийшло, що чоловік продовжував працювати, а я засіла вдома.

Жити ми стали лише на його зарплатню. І все б нічого, але квартиру винаймати стало якось різко не по кишені. Знімання житла почало забирати значну частину нашого сімейного бюджету. А кінця мого вимушеного сидіння вдома не було видно.

Тут свою допомогу нам запропонувала свекруха. Вона й раніше закликала нас жити до себе, але ми завжди від такої пропозиції із чоловіком відмовлялися. Свекруха живе одна в трикімнатній квартирі і завжди нарікала на те, що їй одній буває нудно, а разом буде веселіше.

Зі свекрухою у нас завжди були рівні стосунки. Вона ще жінка молода, працює. До того ж у неї є парочка хороших подруг, таких же самотніх, як вона, з якими вони періодично влаштовують спільне дозвілля.

Свекруха може виїхати з подругами на кілька днів на базу відпочинку чи піти на концерт чи театр. Загалом, вона не з тих, хто сує свій ніс у чуже життя від нудьги. Але я завжди була переконана, що двом господаркам в одному будинку не вжитися. То навіщо ж псувати стосунки?

Але ситуація складалася на межі безвиході. Тому, коли свекруха вкотре запропонувала нам переїхати, ми з чоловіком вперше замислилися над цією пропозицією всерйоз.

І ми переїхали. Спочатку мені було на чужій території дискомфортно. Чоловік на роботі, свекруха також. Одна я цілими днями вдома просиджую. Свекруха навіть після приходу додому сильно до нас із чоловіком не лізла.

У неї вдома два телевізори: один у її спальні, другий у вітальні. Ось вона усі свої справи зробить, а вечір коротає у своїй кімнаті. І ніхто нікого не дістає, але мені все одно було ніяково. Я постійно думала, що ми її тут соромимо своєю присутністю.

Щоб хоч якось це компенсувати, я почала намагатися робити щось по дому. Я люблю готувати. Ось тільки смаки у всіх різні, і не завжди те, що подобається одному, подобається другому. До повернення чоловіка та свекрухи з роботи я почала готувати гарячу вечерю. Вранці ставила тісто та пекла булочки, пироги, млинці.

До цього я думала, що свекруха випічку не любить. Скільки я її знаю, вона, крім магазинного торта, на стіл нічого не ставила. Але виявилось, що свекруха просто не вміє! Тісто в неї з молодості не виходило, а потім вона цю справу якось закинула. Та й поки що одна жила ніби і не було для кого стільки готувати.

Потім я попросила дозволу у свекрухи облагородити її балкон. Балкон у неї досить просторий, але функціонально не використовувався. Якийсь старий мотлох і нічого путнього. А надворі літо у розпалі. Ось я їй запропонувала влаштувати там зону відпочинку.

Свекрусі моя пропозиція сподобалася, і вона надала мені повну свободу дій. Поки мій чоловік та його мама працювали, я щодня потроху наводила лад на балконі. Перебрала усі речі, які там були. Щось викинула, а щось лишила.

Тут же знайшовся старенький столик. Невеликий такий, але гарний. Ось тільки фарба вся з нього обсипалася від часу. Я замовила спеціальну фарбу для меблів – вирішила упорядкувати і його.

До кінця місяця ми зі свекрухою сиділи ввечері на її балконі. Він був свіжопофарбований, на підлозі новенький лінолеум. У кутку я встановила стелаж: простий дерев’яний, з полицями для квітів. Столик також відреставрувала. Тепер він змінився до невпізнання. Винесли пару стільців із дому.

Свекруха сьорбнула трав’яний чай і уважно подивилася на мене:

– Знаєш, я хотіла б вибачитися перед тобою. Пам’ятаєш, коли ви тільки почали зі Славіком зустрічатися, то якось загулялися допізна, а я вибігла і накричала на вас. Кричала тоді, що забороняю зустрічатися. Добре, що ви мене не послухалися!

Виявляється, вже майже два роки свекруха думала, що я на неї тоді образилася за її нестримність. А ще їй самій було соромно, що вона в тій ситуації так повелася.

З того дня свекруха стала до мене ставитися значно тепліше. І в кімнату до себе йде тепер рідше. Мабуть, вона теж боялася, що нас соромить чи бентежить своєю присутністю. Тепер вечорами ми дивимось кіно всі разом.

І після того, як я повернулася на роботу, ми так і залишилися жити з мамою чоловіка. Але плануємо з’їхати приблизно за рік, братимемо іпотеку. Свекруха сильно нас врятувала і виявилася гарною людиною, яка вміє визнавати свої помилки.