Випадково дізналася, що чоловік зрадив мені 10 років тому

Я одружена вже дванадцять років. Виховуємо доньку та сина. Ми з Віталієм одружилися у свідомому віці. Мені тоді було двадцять п’ять, йому двадцять сім.

В обох за плечима були серйозні стосунки. Перед весіллям зустрічалися понад рік. За цей час ми з майбутнім чоловіком встигли обговорити всі важливі питання: де житимемо, коли і скільки дітей народжуватимемо, як розподілимо домашні обов’язки. Серед іншого домовилися, що ми матимемо моногамні відносини.

Ці дванадцять років минули добре. Я була щаслива з Віталієм. Він хороший батько та чоловік. Єдине, що мені в ньому не подобалося – це періодичні напади ревнощів. Це відбувалося рідко, але замітно.

Наприклад, одного разу я повернулася додому після корпоративу на півгодини пізніше, ніж планувала. Написала чоловікові смс, що скоро буду. Але таксі довго не їхало, і я затрималася. Віталію така версія подій здалася неправдоподібною, і він влаштував мені допит на цілу годину.

Ще був випадок, коли зі мною у торговому центрі привітався колишній однокласник. Ми не бачилися зі школи, тому зраділи зустрічі, обнялися і трохи побалакали. Чоловік потім нагадував це цілих два місяці. Намагався дізнатися, чи було в нас щось у школі і чи ми плануємо ще зустрічатися.

Мені не подобалися ці напади ревнощів, але вони були рідкісними, тому я намагалася не зважати.

А кілька місяців тому я дізналася, що перевернуло моє життя.

Це сталося, коли ми зібралися великою компанією друзів на дачі. Там були й колеги чоловіка зі своїми дружинами. Усі добре напилися. Чоловіки залишилися біля вогнища, а дівчатка пішли до хати.

Я того дня втомилася і вирішила піти спати, про що й сказала іншим жінкам. Піднялася на другий поверх і згадала, що забула на кріслі телефон. Я спустилася вниз і, підходячи до кімнати, де сиділи всі дівчатка, почула, як хтось промовив ім’я мого чоловіка.

Я завмерла на місці і вирішила поки що не видавати своєї присутності. Далі я почула, як Оля, дружина колеги Віталія, розповідає випадок із корпоративу, який був десять років тому. За її словами, тоді мій чоловік переспав із однією з колег. Їх застукав Олександр, чоловік Олі, і розповів усе їй.

Наступного дня я поговорила зі своїм чоловіком. Віталій намагався все заперечувати, але згодом зізнався. Сказав, що був випивший і сам не знає, як усе так вийшло. У нас тоді була складна розмова. Наприкінці Віталій запитав:

– Ти пробачиш мене?

– Не знаю, мені знадобиться на цей час.

Мені було дуже боляче. Я поговорила про цю ситуацію зі своєю мамою.

– Катюша, ти доросла дівчинка, тож скажу, як є. Майже всі чоловіки зраджують. Звичайно, тобі самій вирішувати, що з цим робити. Але я раджу пробачити Віталіку та жити далі. Ніби нічого не сталося. По-перше, це було дуже давно та один раз. По-друге, у вас дванадцять років шлюбу, двоє дітей. Ти готова зруйнувати сім’ю і розлучитися?

Я подумала і вирішила, що мама має рацію. Чоловікові сказала, що вибачила його. І якийсь час думала, що забуду про це. Але потім почала розуміти, що моє ставлення до Віталія змінилося.

Хоч чоловік і казав, що це був єдиний випадок, мені тепер важко повірити. Стали зрозумілі його напади ревнощів. Той, хто сам винен, у тому підозрює й інших. І навіть якщо він не зраджував мені після того корпоративу, хто гарантує, що цього не станеться через рік чи два? Як тепер можна йому довіряти?

До чоловіка я почала відчувати якусь зневагу та гидливість. Вперше за всі роки нашого шлюбу я почала думати про розлучення.

Розумію, що це буде складно. Не знаю, як це пояснити дітям. Їм уже дев’ять та сім років, питань не уникнути. Крім того, ми намагаємось завжди говорити їм правду. Як вони сприйматимуть батька після цього?

Та й як я житиму далі? Самотня мати з двома дітьми. У той же час, розумію, що життя в мене одне. І до самої смерті жити з людиною, яку зневажаю, мені не хочеться.