Видали доньку заміж зі інтелігентного чоловіка і зітхнули. Думали, що вона буде щаслива, але навіть не уявляли в якому кошмарі вона живе

Катя, моя дочка, майже два роки тому познайомилася зі своїм тоді ще майбутнім чоловіком. Женя при знайомстві створив позитивне враження. Про таких, як він, зазвичай кажуть: інтелігентний хлопець. Має гарну освіту, гідну офісну роботу. Мама працює педагогом у школі. Щоправда, батька на обрії ніхто з них не бачив уже багато років.

Я завжди вважала, що виховання у неповній сім’ї може позначитися на хлопчику. Але не думала, що в мінус. До того ж Катя поряд із Женею пурхала як на крилах.

Женя зустрічав її щодня з роботи. Завжди намагався приходити не порожніми руками. То шоколадку принесе їй, то квіти, а то просто в паперовому стаканчику гарячу каву з найближчої кав’ярні.

Період їх зустрічей виглядав дуже романтично. Діти ходили разом, тримаючись за руки. Ми з чоловіком за дочку були щиро раді. Видно було, що і Катя, і Женя закохані. А на річницю знайомства Женя зробив нашій Катерині пропозицію. Дочка була щасливою. Всім подружкам вуха продзижчала, який чудовий чоловік їй дістався.

Відіграли ми весілля. Дочка вперше за все життя поїхала жити від нас окремо. Катя у мене дівчинка самостійна. Працює вона у швейному ательє. Руки у неї золоті. І не лише у своїй справі. Вона взагалі творча людина. З дитинства любить щось робити своїми руками. Чудово малює. Часто сама вигадує нові ескізи для моделей.

І ось наша Катя стала дружиною. Ми у життя молодих намагалися не лізти. У гості щодня, як люблять робити деякі батьки, не ходили. Але ми часто могли з дочкою листуватися і зіздвонювалися.

Приблизно через місяць, коли ми зустрілися з дочкою, її було не впізнати. Катерина стала якоюсь нервовою та смиканою. На мої розпитування вона незграбно жартувала або взагалі відмахувалася.

Ще через деякий час я стала помічати куди радикальніші зміни у зовнішності своєї дочки. У неї повністю пропав макіяж. Замість укладання на голові тепер красувався звичайний пучок чи коса.

З юності Катя любила носити сукні. Часто вона шила їх сама. А тепер замість суконь я бачила її лише у якихось спортивних костюмах та безрозмірних кофтах. Жодних більше туфель на підборах. Тільки кросівки та кеди.

Якийсь час я намагалася виправдовувати такий зовнішній вигляд доньки. Найімовірніше, їй просто нема коли за собою доглядати як раніше. Адже вони мають молоду сім’ю. До того ж вони були такі закохані!

Напевно, Женя з Катею просто один від одного відірватися не можуть. Адже тепер вони мають стільки вільного часу, щоб проводити його лише вдвох. Тут, може, не те, що нафарбуватись ніколи, а й взагалі одягнутися.

Так ми із чоловіком заспокоювали один одного після чергової зустрічі з дочкою. Адже це наша улюблена дитина. Душа боліла за неї, а я до останнього вірила, що якби у дочки були якісь проблеми, то вона розповіла б про них нам з батьком.

Але вже навесні все з’ясувалося. Весна у Каті на роботі це завжди найспекотніша пора. Починається час підготовки до випускних балів. Багато замовлень та багато вимогливих клієнтів. Мами та випускниці біжать в ательє.

Катя завжди в цю пору працює понаднормово. Терміни горять, всі нервують. Ось тут у неї і стався зрив. Того дня Катерина перестала працювати пізніше, ніж зазвичай, а після роботи заскочила до нас у гості.

Ми всі втрьох сиділи на кухні, коли до Каті зателефонував Женя. До цього вона весь час відволікалася і щось старанно писала в повідомленнях. Але коли телефон задзвонив, Катя почала кричати на чоловіка з такою люттю, яку я ніколи раніше у дочки не бачила:

-Та до батьків я зайшла! До батьків! Немає тут жодних мужиків! Ось дивись! – і дочка почала тикати в нас з батьком екраном телефону. Потім засунула його під кухонний стіл, зі словами:

– Ох, я ж забула, треба під столом перевірити! Може мужики там ховаються! Чоловіки, виходьте, не бійтеся, будете з чоловіком знайомитись!

А потім Катя просто кинула телефон, сповзла на підлогу і заплакала. Ми з чоловіком були в повному шоці від того, що відбувається.

Ревнощі. Банальна ревнощі. Катя почала говорити, що більше не може жити в такому кошмарі. Постійно виправдовуватися, доводити, що любиш, з жахом відсахуватися від перехожих, тільки через те, що якийсь незнайомець запитав в тебе, яка година.

Виявилося, що будь-який вихід Каті з дому чоловік сприймає як спробу знайти собі іншого чоловіка. Женя, після цього випадку, багато разів вибачався перед дочкою. Він навіть сам запропонував Каті розпочати роботу із психологом. Хотів урятувати їхній шлюб.

Але Катя на це не погодилася. Вона сказала, що не зможе так жити жодного дня. Вона й того дня не пішла додому до чоловіка. Залишилась у нас. У шлюбі дочка змогла протриматися лише вісім місяців.

Тепер, хоч би, стало зрозуміло, що відбувалося у житті нашої дочки. А як гарно все починалося.