Втретє одружена, але з такою свекрухою стикаюся вперше

Думала, бачила за ці роки все. Але життя вміє дивувати. Та так, що очі на лоба лізуть.

Вперше заміж я вийшла, як тільки мені виповнилося вісімнадцять. Банальна історія після школи поїхала вчитися в місто.

Зустріла Вадима, і за півроку побачень виявилося, що я на третьому місяці вагітності. Мама, звісно, ​​кричала і плакала. Але все ж довелося виходити заміж.

Дивно, але моя перша свекруха, Ірина Олександрівна, мені зраділа. Казала, я вже не сподівалася, що її сином пристойну дівчину знайде. Та ще й онука так швидко подарує.

Сину Ігореві було лише три, коли ми з Вадимом остаточно зрозуміли, що зовсім один одному не підходимо. Я хотіла вчитися далі, здобути вищу освіту, спробувати зробити кар’єру.

Вадим же міцно засів удома. Робота простим шофером його повністю влаштовувала. Розлучилися ми безболісно.

Ігореві було десять, коли я зустріла Максима. Познайомив нас чоловік моєї найкращої подруги. Макс теж був у розлученні, але дітей бачив дуже рідко. Колишня знайшла собі закордонного принца і забрала хлопців з собою.

Десять років ми жили в душу. Ось чесно, посварилися лише кілька разів. І то через якусь нісенітницю. З Ігорем у другого чоловіка одразу склалися дружні стосунки.

Друга свекруха, мати Максима, весь вільний час присвячувала дочці, доля якої склалася не дуже вдало. Недолуга Оля міняла мужиків, народжувала від них дітей і благополучно скидала їх на матір.

Лізти в наші з Максом стосунки у другої свекрухи просто не було сил. Кілька разів вона, правда, спробувала, прийшовши несподівано до нас у гості, прочитати мені лекцію про те, що пристойна жінка і мати сімейства повинна прибирати частіше.

Але я дуже емоційно розповіла їй, як втомлююся на роботі:

— Знаєте, дорога Марино Петрівно, я з роботи в такому стані приходжу, не те що прибирати, мені навіть моргати важко. До того ж, якщо ви не в курсі, від ідеальної чистоти у людей навіть алергія може розвинутися. Ви хочете, щоб ми хворіли?

Свекруха підібгала губи, але нічого не сказала. І нашу з Максимом квартиру перевіряти перестала. Та й сестра чоловіка вкотре пішла в загул, тож жінці було банально не до нас.

Мріяла я дожити з Максом до нашої з ним щасливої ​​старості, але життя розпорядилося по-іншому. Пішов чоловік раптово у розквіті сил. Розлучила нас з ним стара з косою та тромб.

Досі пам’ятаю, як син відривав мої руки від телефону, з якого пролунали страшні слова. З того часу минуло п’ять років. Про повторне заміжжя я навіть не думала.

Яке там заміж, казала собі. Мабуть, не доля мені бути щасливою. Все змінилося, коли у моєму житті з’явився Олег.

Теж вдівець, приблизно моїх років. Його доросла дочка давно жила окремо, як і мама, ще дуже бадьора пенсіонерка.

І ось вона й показала мені, що всі приказки про свекрух справжня правда. Почалося все з того, що Анастасія Анатоліївна була категорично проти одруження сина зі мною. Прямо, звісно, ​​вона нічого не говорила. Але постійно натякала, що син міг би вибрати молодшу жінку. Мовляв, довкола повно тридцятирічних у розквіті сил, а він зі мною вирішив зв’язатися.

Якось вона навіть сказала, що однієї дорослої внучки їй мало. Коли Олег запитав, де ж йому ще взяти дітей, адже вік уже у нас немаленький, свекруха відповіла, що онуків могла б народжувати молода дружина.

— Он артисти та актори й у шістдесят народжують. Беруть молодих та обзаводяться потомством. Звичайна практика, — незворушно відповіла свекруха.

Олег вибачався і просив мене не ображатись. Але я й не збиралася звертати увагу на це. Поки вона не перейшла всі межі.

Нещодавно повертаюся раніше з роботи та виявляю у нас у гостях свекруху. Олег дав їй другий ключ, про всяк пожежний випадок. Ось вона і приперлася “подивитися, як ви тут живете”.

Я як вихована людина запропонувала пенсіонерці чаю. Пройшла на кухню і обімліла, не побачивши на плиті каструлю супу, звареного мною буквально того ранку.

– Суп шукаєш? А я його вилила. Ти забула, що в мене алергія на моркву? А ти її напхала в суп, наче на зло мені, — незворушно сказала свекруха.

Коли я прийшла в себ, поцікавилася, а яке відношення має свекруха до мого супу. Та відповідає, мовляв, а раптом би ти мені суп запропонувала, як би їсти стала зі своєю алергією.

Ну це вже взагалі за межею добра та зла. Одна справа на мій вік натякати, інша на моїй кухні господарювати. Викликала я свекрусі таксі, сказавши, що так поводитись це просто хамство.

Анастасія Анатоліївна губи підібгала і відповіла, що нічого іншого від мене не чекала. І ще знову пройшлася з приводу мого віку. Мовляв, у мене мабуть вікова знервованість розвивається. Чоловікові я сказала, щоб ноги свекрухи в нашому домі не було.