Всю правду про себе я дізналась бувши вже дорослою

Мама виховувала мене одна.  Я була її єдиною дочкою. Про тата я ніколи її не питала. Батька замінив мені дідусь. Я добре навчалася, успішно закінчила школу, а потім інститут. Згодом я влаштувалась на хорошу роботу.

У 25 років я познайомилася з Вадимом. Через рік я вийшла за нього заміж. Ми жили щасливо, але дітей у нас не було. Одного разу сталося чудо і я завагітніла. Вагітність проходила дуже важко з перших днів. Постійно були потрібні дорогі крапельниці, щоб я змогла виносити здорового малюка. Моя мама як могла допомагала грошима. Але, гроші закінчилися і я не знала, що робити.

Тоді мама запропонувала здати свою квартиру і переїхати на час до нас. Ми погодилися. Мама дала оголошення, квартиру здала. Але, через тиждень їй подзвонили сусіди й сказали, що вона їх затопила й тепер потрібен великий ремонт. Я тоді дуже засмутилася, адже я так мріяла стати мамою. Я плакала у мами на плечі, але вона сказала, що ми викрутимось.

Чоловік сказав:

– Раз так вийшло і тепер грошей немає. Роби аборт.

Я сказала, що не буду цього робити. Через тиждень до нас приїхав Іван Петрович, мама сказала, що він дуже хороший знайомий і нам допоможе. Через те, що в маминій квартирі був потрібний ремонт вони жили у нас.

Чоловік став мене до нього ревнувати. Я йому сказала, що це повна маячня, адже він на багато старший за мене. Потім приїхала до нас його дочка, вона була старша за мене на п’ять років. Сказала, що ненадовго, якісь справи в нашому місті. Начебто все так добре було.

Одного разу я повернулася з лікарні й застала чоловіка з нею. Вона йому говорила, навіщо я йому така потрібна. А вона така гарна і дітей не хоче і все таке. Він підтверджував її слова і теж признався, що не хоче дітей. Вони не чули як я увійшла у квартиру. Я швидко розвернулася і втекла.

Після побаченого я подала на розлучення. Але, я дуже переживала за малюка, тільки щоб з ним було все в порядку. Іван Петрович дав нам певну суму, щоб я змогла на якийсь час оплатити лікування і поїхав. Але все одно тих грошей не вистачало, щоб я могла повноцінно закінчити своє лікування.

Час йшов. Подзвонили з лікарні та запитали, чому я не приїжджаю. Я сказала:

– У мене немає грошей на подальше лікування.

– Як ні? Два дні тому надійшли гроші на наш рахунок від вашого імені. Так що завтра чекаємо. Я дуже зраділа і відразу зателефонувала мамі, щоб теж її порадувати та сказала:

– Все-таки Вадим знайшов всі гроші, щоб допомогти мені.

– Ні донечко, це не він. Зараз приїдемо і поговоримо.

Вони приїхали разом з Іваном Петровичем. Відразу сказали, що розмова буде довгою. Ми присіли й тоді вони все мені розповіли.

Виявилося, що Іван Петрович мій батько. Просто він був одружений, коли з мамою у них був швидкоплинний роман. Коли він дізнався про мою появу на світ, то сказав, що буде допомагати. Дружина у нього померла і він їздив продавати свій бізнес, щоб ближче перебратися до нас. А Вероніка насправді моя зведена сестра і вона приїхала зі мною познайомитися, а оскільки я всієї правди не знала, то й вона мені нічого не сказала.

Ось так моя сестра забрала у мене чоловіка. Я щасливо закінчила своє лікування і у визначений термін народила дівчинку. Вона так сильно схожа на Вадима. Вадим з Веронікою поїхали за кордон, більше про них я нічого не знала.

Через рік, я познайомилася з чоловіком він один виховував дочку. Ми стали зустрічатися, а пізніше одружилися. Тепер у мене є чоловік і дві дочки. Я дуже щаслива мама.