Вперше за шість років пішла у відпустку, спеціально відключила телефон, щоб ніхто не турбував. А рідні назвали мене “безсовісною”, бо вони на мене сподівалися

Я вперше за шість років викроїла для себе можливість взяти відпустку. Весь цей час я працювала на банк, точніше, на квартиру, яку взяла в іпотеку. Я не мала права ні на вихідні, ні на лікарняні. Про те, щоб завести хлопця або, хоча б, собаку, навіть не йшлося – я далеко не завжди навіть снідала.

Проте результат вартував того: замість 15-ти призначених років я закрила борг утричі швидше. Після цього я пообіцяла собі, що візьму два тижні відпустки та влаштую собі «ліниві дні».

У день останнього внеску за іпотеку я запросила у гості батьків та сестру з чоловіком. Ми разом пили чай із тортом і сміялися. Тут я їм і озвучила свої мрії:

– Все! Воля! З завтрашнього дня відпочиватиму: буду валятися до обіду в ліжку, їсти піцу, читати книги і дивитимуся серіали. Нарешті можна розслабитися і ні про що не думати.

– Навіщо ж валятись у міській квартирі – заперечила мама. – Приїжджай до нас із татом на дачу, там свіже повітря, банька, шашлики. До того ж, трава вилізла між плиткою, настав час її прибирати і квіточки полити. Відпочинеш і заразом нам допоможеш. Не встигла я відповісти, як втрутилася сестра:

– І до нас у гості не забудь зазирнути. Я вже півроку хочу генеральне прибирання в будинку зробити, а з маленькою Анастасією це практично нереально. Приходь, посидиш із племінницею, а я зможу пил з полиць хоча б протерти. Та й із чоловіком ми давно вдвох не гуляли. Побудеш із Настюшею пару годин?

Я мовчки жувала торт і кивала, розуміючи, що сперечатися з родичами зараз марно. Кумедна виходить історія: відпустка начебто в мене, а відпочивати планують вони. Ну, та гаразд. Я вже тоді вирішила, як мені вчинити.

Наступного ранку я розіслала повідомлення всім рідним, колегам і друзям про те, що я поїхала, і мене не буде на зв’язку 2 тижні. Після цього я відключила телефон і вийшла зі всіх соціальних мереж. Я була впевнена, що роблю правильно.

Так, мені давно потрібна була тиха відпустка. Такого полегшення я давно не відчувала. Нарешті я могла прокидатися сама, а не за будильником. Я не поспішаючи їла, йшла до душу, читала книгу. Здавалося, що життя довкола мене раптово сповільнилося, і мені це було в кайф.

Ось тільки через два тижні з’ясувалося, що мою радість не поділяли ні мама, ні сестра. Коли я ввімкнула телефон, то від них обох посипалися десятки дзвінків і повідомлень. Вони, бачите, робили плани і покладали на мене надії, а я їх, рідненьких, безсовісно обдурила.

Я спробувала спочатку поговорити з мамою про те, що у свою відпустку я планувала відпочивати, а не стояти з сапою посеред городу. Але вона, ніби, пропустила мої слова повз вуха. Із сестрою вийшла та сама історія.

Вона, виявляється, навіть столик у ресторані забронювала, щоб зробити сюрприз чоловікові, а я все зіпсувала. Закінчилося тим, що родичі на мене образилися і заявили, що допомагати мені ніколи і ні в чому не будуть. Щиро кажучи, вони й раніше не особливо поспішали.

Загалом, хотіла я поділитися з рідними приємними емоціями, а вони мене безсовісною обізвали. І тепер мама з сестрою чекають, коли я приповзу до них на колінах, щоб перепросити.