Віра заглянула в шафу своєї мами і знайшла там святкову сукню і ніяк не могла згадати, коли ж її мама одягала. І так Вірі прикро за маму стало, що вона заплакала

Віра знайшла у шафі у мами святкову сукню. Мами вже не було, а сукня лишилася. Вона висіла у шафі, сплюснута між старим зимовим пальто та старим демісезонним. У шафі було багато речей; заштопанних, зашитих, потертих, які вже втратили форму… І ось серед них була ця сукня, дбайливо загорнута простирадлом.

Світло-рожева сукня з цінником і етикеткою. Старомодна сукня, такі носили в дев’яностих, з «плечами» і з золотими гудзиками. Але дуже ошатна, з вирізом на спині. Дивно це – людини немає, а сукня висить. Абсолютно нова.

Дочка почала згадувати свята, на які можна було вдягнути цю сукню. І жодного свята не згадала. Ні, свята були, звичайно. Рідні тата приїжджали на місяць із села і щовечора мама готувала вечерю, всі сідали за стіл разом. Чим не свято? Мама всіх обслуговувала та на стіл подавала. А у що вона була одягнена – Віра не пам’ятала.

Потім були у школі свята у дочки. Випускний, наприклад. До випускного мама замовила шикарну сукню доньці в ательє, а сама була в коричневому костюмі. Скромному та практичному.

Ще було свято – Новий рік. Теж вдома відзначали зазвичай. І мама була одягнена… А ось неможливо згадати, як вона була одягнена. Але точно щось неяскраве і немарке, вона ж вдома була. Який сенс вбиратися? А на роботі у мами якось теж не було свят. Які свята у бібліотеці? Тобто свята були. Але таку сукню туди не одягнеш.

І начебто все це було нещодавно. Нещодавно ще ця сукня була модною і карколомною, шикарною. А мамі було стільки ж років, скільки зараз дочці, приблизно. І жодного разу не було приводу «вигуляти» цю сукню. Після того, як не стало тата, мама стала одягатися зовсім по-старому. Але сукню рожеву берегла.

Багато про що думала Віра, роздивляючись шикарну сукню. Навіть приклала її до себе. Але вона дивно виглядала, як експонат із музею. Як мумія сукні.

Потрібно, щоб були свята. Треба носити елегантні туфлі на підборах та рожеві сукні з вирізами. Або які хочете, які душа хоче. І зачіски треба робити модні, поки волося не посивіло і не порідшало. І парфуми купувати найкращі. І сумочки – якщо ви все це любите, звичайно. Якщо подобається.

І треба зносити стільки туфель та суконь, скільки належить. Скільки для краси та радості належить – стільки й витратити.

Тому що все залишиться у шафі. Вся радість та щастя, всі свята життя так і залишаться у шафі. І тим, хто нас любив, стане гірко і соромно, що ми не мали свят…