Віра – власниця успішного журналу. Але подруга їй порадила відкрити ресторан. І ця її нова справа прогоріла до нитки

Одна жінка почала видавати журнал. Це було давно, тоді журнали були в пошані. І ця жінка вже у віці під п’ятдесят знайшла інвесторів. Знайшла працівників. Домовилась із друкарнею. Це писати легко, насправді все було дуже важко та затратно. За фахом Віра була журналістом. І довго сама пропрацювала у редакції.

У неї вийшло! Журнал отримав популярність, на чудовому глянсовому папері, з чудовими фотографіями, з цікавими матеріалами. Навіть фурор справив цей журнал. Незабаром витрати окупилися. Гроші за рекламу і за сам журнал потекли гарненькою річкою. Це було статусне та модне видання. Передплатників маса. Тоді передплатники платили за журнал.

І десять років Віра займалася своїм дітищем. А потім утомилася. Так буває. І їй подруга підказала, що є прибутковіші бізнеси. Журнали поступово втрачають популярність, треба знову щось організовувати в інтернеті, все починати з нуля. Це важко та нудно. Відкрий ресторан. Це ж чудова справа та вірний заробіток.

Віра часто у ресторанах бувала. І гадала, що нічого складного немає. І приємний, новий, цікавий бізнес. Потрібно купити приміщення або в оренду взяти. Інтер’єр зробити красивий. Кухню гарну. Вивіску. У рекламу вкластися. Найняти спеціалістів і все.

І Віра продала журнал. Отримала солідні гроші, бізнес був прибутковим! Додала свої чималі накопичення, взяла приміщення в оренду, потім решту зробила. А потім ресторан прогорів. Виявився збитковим. Він не сподобався людям. Просто не сподобався – і все тут.

Віра змінила концепцію, змінила інтер’єр. Витратила всі гроші і взяла в борг. А ресторан зів’яв. Щось було негаразд. Ну їжа. Ну інтер’єр. Але безліч недоробок, які Віра просто не бачила. Не розуміла. Це був зовсім чужий їй бізнес, і все.

Це справжня історія. Жінка впала в злидні, потім захворіла, швидко постаріла і померла. Може, її так доконала невдача…

Професію змінити не так легко. Раніше професії у спадок передавалися. І деякі професії заборонялося міняти. Не можна, і все. Прадід твій бочар, дід бочар, батько бочар, і ти бочки роби. А то виженемо з міста.

Були винятки. Наприклад, поет міг кинути своє ремесло та іншим зайнятися. Тільки охочих кинути таке ремесло не було. На поета в Ірландії навчалися 12 років. І те – потім дозволялося писати лише балади, наприклад. Або вітальні оди. Нічого іншого писати не можна!

Але якщо хочеш бути бочаром – будь ласка. Іди до підмайстра і кілька років прислужуй майстру. А іноді й усе життя, якщо майстер визнає тебе негідним робити бочки.

Змінити рід діяльності було дуже, дуже важко. Вважалося, що професія – родова місія, таємниці та секрети майстерності кількох поколінь. І зміна роду діяльності схожа на повну зміну долі. Взагалі всієї особистості.

Іноді це начебто прокляття, – якщо ти кинув те, чим тобі слід займатися. Пішов із цеху. Ось такі були правила та вірування за старих часів. І просто так продати те, чим ти жив і що тебе годувало – це зрада. Яке спричинить покарання.

Це старовинне пояснення. Є і простіше – якщо ми добре розуміємося на одній справі, це зовсім не означає, що розуміємося і в іншій. І досягнемо успіху. Є універсали, мабуть. Але навіть лікар-ортопед не може зробити операції на мозку. Хоча має вищу медичну освіту.

Є те, що ми знаємо та розуміємо. А є невідомі землі, інші дороги, інші правила. Нехай і називається це одним словом: “Бізнес”. Бізнеси різні, як дороги. І загальних правил замало. І наше особисте призначення пов’язане з конкретним “бізнесом”, під нього створено наш мозок, “заточені” наші здібності. Шудри розводять сади і будують будинки, брахмани пишуть книги і займаються наукою, вайші торгують… – так в Індії було влаштовано.

І інший бізнес, інша робота збоку здається легкою. Зрозумілою. Більш вигідною. Але можна дуже прорахуватися, якщо не знати нюансів. І не вивчити справу як слід. А може, справа зовсім не підходить, виявиться згубною та невдалою?

Зміна професії та бізнесу – справа дуже серйозна. І спокушатися чужим бізнесом не треба, треба дуже добре подумати. Навіть якщо втомився від своєї справи, яка тебе годує справно. І просто потребує оновлення та “лікування”…

Журнал, до речі, купила та сама подруга через підставних осіб. Вона ж досконально вивчила всі нюанси, працюючи заступником Віри. Подруга відкрила згодом видавництво. І процвітає. І часто вечеряє в модному ресторані, який відкрився на місці колишнього закладу Віри.