Він не хотів дочку, а тому вигнав дружину з немовлям з дому

Аня з Василем були одружені майже рік. Василь був дуже щасливий, коли дружина показала йому тест з двома полосками. Він уже давно мріяв про народження сина.

У його кращого друга син вже другий рік ходить в садок. І вдвох їм ніколи не буває нудно, разом дуріють, разом розігрують маму. Син – це здорово! Це спільні походи в гори, поїздки на риболовлю, зрештою, це радіокерований вертоліт і купа крутих машинок, яких в його дитинстві не було.

Загалом, Василь був на сьомому небі від щастя, а натяки дружини про те, що у них може народитися дочка, а не син, він просто не хотів сприймати серйозно, адже в його родині  у всіх сини. У нього є молодший брат, а у його батька – два брата. Однозначно, і у нього теж повинен народитися син.

Аня не надавала цьому особливого значення, вона зараз думала про те, як облаштувати дитячу, про майбутні покупки. На першому УЗД стать дитини визначити не вдалося, але майбутній батько був просто впевнений, що це буде син.

Вагітність проходила спокійно, Аня ходила на планові огляди, здавала всі аналізи. На 20-му тижні подружжя разом пішло на УЗД. Лікар сказав, що вже можна буде дізнатися стать дитини.

– Вітаю, у вас буде дівчинка!

Василь зблід.

– Як дівчинка? Подивіться ще раз.

Але лікар підтвердив, що все ж їм очікувати дочку. Василь не міг в це повірити. Він вважав, що на ранніх термінах лікарі часто помиляються у визначенні статі й начебто майбутній батько заспокоївся.

На наступний день Аня зустріла чоловіка з роботи, у нього в руках була величезна коробка. Це була іграшкова залізниця. Аня була здивована, але чоловік стверджував, що синові це буде дуже цікаво. Чоловік сам радів, як дитина.

Аня вже перестала звертати увагу на розмови Василя про сина. Ну народиться дочка, чоловік побачить її, візьме на руки, і, звісно, полюбить. Та й до того ж кажуть, що чоловіки завжди хочуть синів, але дочок люблять більше. Рідні та подруги говорили Ані, що Василь поводиться надто дивно, дуже вже сильно хоче сина, а про дочку і чути не хоче. Аня сприймала це як жарт і намагалася не думати про це, вона кожен раз йшла від цієї теми.

Дев’ять місяців пройшли без проблем, можна сказати, легко. Під ранок Аня відчула, що пора. У неї почалися перейми. Чоловік зрадів. Ну нарешті! Зібралися швидко і в пологовий будинок доїхали без пробок. Аня до вечора мучилася з переймами. Чоловік не залишав дружину ні на хвилину. І ось вже глибоко за північ акушерка вийшла порадувати молодого батька.

– Вітаю, татку! У Вас дочка! Батькова копія!

– Як дочка?! Ви впевнені?

– Так дочка, дочка!

Василь не міг вимовити ні слова. Постояв мовчки й попрямував повільним кроком в бік виходу!

– Та куди ж пішов то? Ех, слабкі нині мужики пішли. Не може повірити своєму щастю.

Аню перевели в палату та принесли дочку. Настя дійсно дуже схожа на тата. Аня намагалася додзвонитися до чоловіка, але телефон був вимкнений. Вона вже почала турбуватися і попросила свою маму поїхати до нього.

Василь відкрив тещі двері п’яний, ледве стояв на ногах. По квартирі були розкидані  речі Ані. Дитячі речі були звалені купою в величезну сумку.

– Вася, що ж це таке? Та хіба так можна?

– Забирайте її речі, нехай вона їде з дитиною куди хоче, дитячі речі я теж зібрав.

– Та що з тобою, Василю!

– Забирайте та йдіть звідси геть!!!

У день виписки Аню зустрічали батьки та подруга. Василь не приїхав. Аня з Настею переїхала жити до батьків. Василь ними навіть не цікавився.

Через місяць у Василя вже з’явилася інша жінка. А через півтора року нова пасія народила Василеві дитину. Доньку. Напевно, це доля.

Василь живе з новою родиною. А Аня з донькою й далі живе у батьків. Бабуся і дідусь безмежно люблять внучку. Аня повернулася на роботу, і хто знає, може у дівчинки незабаром з’явиться новий, справжній тато.