Відмовилася давати батькові гроші через його брехню, так він став жебракувати в магазині

Батько стає дедалі нестерпнішим у своїй брехні. І мене багато його сусідів вважають дочкою-нелюдом, яка у бідного татуся забирає пенсію. І кидає напризволяще.

Не просто так, на їхню думку, він клянчить гроші та їжу при вході в продуктовий магазин біля свого будинку. Хоча я пенсію у батька не забираю. До речі, на її розмір гріх скаржитися. Та й деякі накопичення у нього є.

В принципі, тато завжди страждав на синдром Мюнхгаузена. На цьому ґрунті вони з мамою свого часу розлучилися. Тільки раніше він брехав по дрібниці.

А останні вибрики батька я вважаю справжнім шахрайством. Але не подаси ж на батька до суду? Ось і доводиться боротися з ним виключно самотужки. Напевно, не треба було спочатку вестись на його вигадки. І одразу пригрозити походом до психіатра. І тим, що я рознесу цю звістку сусідам. Він же так дбає про думку оточуючих.

Справа в тому, що два місяці тому, коли я приходила провідати батька, він розповів неприємну історію. Йому дзвонили якісь шахраї, що представилися банком. І шляхом хитрих махінацій списали гроші з його картки. Начисто.

В принципі, стандартне розведення, на яку молодь і люди мого покоління не ведуться. Чого не скажеш про пенсіонерів. Хоча від батька таке чути було несподівано.

Мені б попросити у батька телефон та перевірити, чи справді так було. Але я повірила. Тато був дуже переконливий. Та й як доказ свого тимчасового безгрошів’я навів порожній холодильник і напівпорожню аптечку.

На додачу батько виглядав дуже пригніченим. І я, наївна душа, купила йому продуктів, ліків. Ще й зверху дала грошей, щоби він нормально протримався до наступної виплати. А про його накопичення навіть не згадала. Хоча чудово знала, що мій татко – брехун зі стажем. І всі його слова треба ділити на десять, а краще не вірити їм зовсім. Батькові з його талантом треба в кіно грати!

Трохи згодом, коли ми вже з чоловіком та сином заїхали до нього, з’ясувалося, що пенсію у нього ніхто не крав. І все завдяки уважності моїх чоловіків.

Чоловік та син помітили, що тато оновив телевізор у вітальні. Вразилися, де він знайшов гроші. Річ не найдешевша. За їхніми словами, цей телевізор коштує більше половини пенсії. На гроші, які я йому дала, він не міг його купити.

А пенсію, за словами батька, вкрали. Треба сказати, що моя сім’я знає махінаторські здібності мого татуся. Тому й спитали. Адже ми теж не мільйонери, і після допомоги батькові жили лише за гроші чоловіка.

Ми батька швидко вивели на чисту воду. Хоч би приховав покупку до певного часу. Але він, як завжди, спалив. Тоді я його попередила, що грошей не дам. Якщо тільки не станеться якийсь форс-мажор.

Проте тато геть-чисто забув про той випадок. Невже деменція підкрадається? Через місяць він подзвонив мені і знову почав лити у вуха, що його обікрали. Цього разу – за допомогою банкомату.

Хоч би вигадав щось більш правдоподібне! Там же камери. Максимум, що може статися – це те, що банкомат зажує карту. І цю проблему можна вирішити одним дзвінком до банку.

Звичайно, я нагадала батькові про нашу розмову. Сказала, що грошей я не дам йому. Заодно запропонувала скористатися накопиченнями, якщо в нього, і справді, щось скоїлося. Батько у відповідь став звинувачувати мене у черствості. Мовляв, він мало не голодає, а я йому грошей шкодую. Та не голодував він, я певна! Хотів, мабуть, знову купити якусь техніку.

Він же, хоч і досить літній, але в техніці розуміється. Тільки раніше заради покупок на обман не йшов. Сам викручувався.

Воно й зрозуміло, ще рік тому тато працював. Лише нещодавно вийшов пенсію. Мабуть, її на все не вистачає. А накопичення йому чомусь чіпати не хочеться. Ось і почав мені мізки пудрити. Міг би нормально попросити! Ми б з чоловіком щось придумали і самі купили йому техніку.

Але ні. Неодмінно треба вигадувати якісь небилиці. І в цьому весь татко. Після моєї остаточної відмови батько видав, що мені моя байдужість боком вийде.

Так і вийшло. Десь за тиждень мене набрала його сусідка, з якою ми колись обмінялися номерами. Мало, що з батьком станеться. Адже він не молодшає. І ця жінка стала наговорювати на мене на підвищених тонах.

Мовляв, поки ми з моєю сім’єю шикуємо, мій батько ходить у обносках і стоїть із простягнутою рукою біля продуктового. Ще він часто просить перехожих купити йому найдешевших товарів.

Розповідає, що дочка останнім часом забирає пенсію та продає все цінне з його будинку. Треба було до такого додуматися! Ось заради чого батько затіяв всю цю виставу?!

Та й сусідка виявилася недалекою. Невже не бачили, що він, будучи естетом, зазвичай нормально одягається, а значить, не дуже бідує? Ще й іншими сусідами рознеслася звістка про мене.

Інакше чому, коли я поїхала особисто розмовляти з батьком щодо його зухвалої брехні, зі мною ніхто не вітався? Втім, думка цих людей для мене не така важлива. Мене лякають масштаби його фантазій. Невідомо, що він ще вигадає.

На жаль, розмова з татом нічого не дала. Він усе заперечував і твердив, що сусідка все вигадала. Ще й усім під’їздом чутки рознесла. Незрозуміло тільки, навіщо їй це робити. Загалом, я пішла ні з чим.

І вирішила порадитись з мамою, як бути далі. Тому що фантазії батька можуть зайти надто далеко. Власне, вона запропонувала показати батька психіатру. Точніше, погрожувати йому цим. І розповісти про все сусідам.

Днями я пішла за маминою порадою. Налякала батька, що, якщо він ще раз викине якийсь фокус, відведу його до лікаря. А то й зовсім досягну визнання його недієздатним.

І про це дізнаються всі довкола, чого він дуже боїться. Він же такий душка та розумничка в очах оточуючих. Батько, здається, зрозумів усе. Сподіваюся, про мій ультиматум він не забуде.