Василь набрався сміливості і заявив дружині, що йому потрібна нова дружина, з якою йому не буде так скучно. Реакція дружини стала для нього ще більшою несподіванкою, ніж власна сміливість

Ось уже годину Василь лежав на дивані, сумно вирячився в стелю і чекав, коли його дружина Галина запитає в нього, чому він весь день лежить.

«Я б тоді сказав їй, — думав Василь, — що моє життя нудне та одноманітне. Що я зовсім не про це мріяв, коли одружувався».

Але й Галина теж про дещо думала.

«Я знаю свого чоловіка, – думала вона. — За довгі роки спільного життя навчилася розуміти його без слів і не ставити дурних питань. Адже я розумію, що Василь тільки й чекає, щоб я поцікавилася причиною його довгого лежання на дивані».

Проходячи повз чоловіка, Галина навіть не дивилася в його бік.

«А я не збираюся його питати, — думала вона. — Тому що ні до чого хорошого ці питання не приводять. І навіщо щось запитувати, якщо й без того все зрозуміло. Нічого нового він не повідомить мені.

І якщо я спитаю його, чому він валяється весь вихідний на дивані, він одразу почне нудити про своє нудне і занапащене життя. Тому що він мріяв про щось інше. Але про що саме, до пуття пояснити не зможе».

І Галина, не зважаючи на чоловіка, продовжувала займатися тими справами, якими займалася в ті дні, коли чоловік починав нудьгувати.

«Вона навмисне це, чи що? — дивувався Василь. — Я вже тут і зітхаю, і з боку на бік повертаюсь, а їй хоч би хни. Цілковита байдужість. Навіть не дивиться у мій бік. Що я є, що мене немає. Їй все одно».

Василь відчув, що відлежав уже всі боки, а крім того, захотів їсти. І вирішив, що далі так продовжуватися не може.

«Вже третя година дня, — подумав він, — настав час закінчувати. Набридло валятися».

— Слухай, Галя, — сказав Василь, — а тобі не здається, що наші стосунки зайшли в глухий кут?

«Ти, милий, глухих куточків не бачив, — подумала Галина. — Якби зараз ти в ньому опинився, то не займався дурниця від нудьги, не валявся б на дивані і не ставив би безглузді запитання».

— Не здається, — спокійно відповіла Галина, продовжуючи робити свої справи.

«Це просто нахабство нечуване! – подумав Василь. — Чоловік їй говорить про серйозність становища, про глухий кут у відносинах, а їй, бачите, так не здається. Ні, із цим треба терміново щось робити. Так просто це залишати не можна».

— А мені здається, — повчально сказав Василь.

Але Галина вдала, що не почула, і пішла з кімнати.

«Ну, ти глянь на неї, — подумав Василь. — Сім’я, можна сказати, на межі розриву. Не зрозумій, на чому тримається. Діти ось-ось залишаться без батька, а їй без різниці».

– Галя! — суворо продовжив Василь, коли вона повернулася до кімнати.

– Що, Вася? — почув він спокійну відповідь.

– Ти чула, що я сказав?

– Чула. Про глухий кут у відносинах. Я тобі відповіла. Мені так не здається.

— А я тобі говорю, що мені здається.

– І що? — байдуже сказала Галина і знизала плечима. – Тобі здається, мені не здається. В результаті нічого.

– У тебе дивна логіка, Галя. На твою думку, виходить, що проблема тільки там, де обом здається?

— На мою думку, мене в моєму житті все влаштовує.

— А мене моє життя не влаштовує.

— Міняй своє життя. Роби його таким, щоби влаштовувало. Від мене ти чого хочеш? Щоб я тобі життя нове вигадала?

— З тобою просто не можна розмовляти! – не витримав і підвищив голос Василь.

– Чому?

– Тому що! У мене проблема, а тобі начхати. А може, мені потрібна твоя допомога. Підтримка! Тоді як?

— Ну, тоді й кажи до ладу, що тобі треба. А не тягни кота за хвіст. Третя година дня скоро, а ти з ранку такий. Давно сказав би, що потрібно, і ходив би веселим.

– Ах так! — слова дружини всерйоз зачепили самолюбство Василя. — У такому разі я скажу. Не хотів говорити. Але тепер, коли ти так, скажу.

– Говори.

– І скажу.

– Я слухаю.

– Мені потрібна інша дружина! – упевнено заявив Василь. — З якою мені буде цікаво. І стосунки з якою не здаватимуться мені тупіковими.

Звичайно, він нічого такого не збирався говорити, коли весь день зранку страждав на дивані від неробства. Ці слова вирвалися в нього самі собою. І сказавши це, Василь навіть злякався.

“О, зморозив! – подумав він. — А я, виявляється, сміливий чоловік. Здатний на серйозний вчинок. Навіть цікаво, як вона зреагує?”

Реакція дружини стала для Василя ще більшою несподіванкою, ніж власна сміливість.

— Ну, ось і знайди собі іншу, — спокійно відповіла вона. — І будь щасливим. У чому проблема. Ти ще молодий. Жінок довкола багато. Не бачу труднощів.

«Вона це серйозно зараз? – подумав Василь. — Чи це у неї такий гумор?

— Якщо ти не заперечуєш, — сказав Василь. — то я можу зараз і піти. Шукати нову.

— Не заперечую, — відповіла Галина. — Чого мені заперечувати? Іди. Шукай. Нову. Якщо впевнений, що це і є той єдиний вихід із глухого кута, в якому ти опинився.

– Ми опинилися! – уточнив Василь.

— Ні, ні, — швидко відповіла Галина. — Мене сюди не вплутуй. Я не в безвиході. Мій шлях відкритий, чистий і його видно далеко наперед.

— Виходить, ти дозволяєш? Я можу прямо зараз встати і піти за новою дружиною?

— Дозволяю.

— Ти хоч уявляєш, що після цього буде?

— А що після цього буде? Нічого не буде.

– Чому це?

— Тому що ти спершу знайди нову дружину, а потім міркуй про наслідки.

— Ти хочеш сказати, що я, крім тебе, нікому й не потрібний? Так чи що?

— Я взагалі не хочу говорити про цю тему. Для чого слова? До чого? Якщо здатний на щось, то йди і доведи це. Справою! А говорити ви всі майстри.

– І піду.

– Іди-іди.

Василь рішуче підвівся з дивана, одягнувся і вийшов із квартири. А Галина почала накривати на стіл. Вона точно знала, що незабаром чоловік зголодніє і повернеться додому.

«Я розумію його, — думала вона. — Важко визнати, що нікому, окрім мене та дітей, не потрібен. Звідси і всі його глухі кути. Навіть шкода його. Трішки. А може, й не шкода. Сам винен. На вулиці вже темніє, а він поперся іншу шукати. Ні. Не шкода. Ну, може, хіба трішки».

Василь справді незабаром повернувся і одразу пішов їсти.

—Діти гуляють, — відповіла Галина. — Як із ранку пішли, так і не поверталися.

– Зрозуміло, – сказав він.

Василь їв і боявся, що Галина почне цікавитись результатами пошуку. А похвалитися йому не було чим. Але Галина була розумною жінкою і такі питання чоловікові не ставила.