Утримував колишню дружину два роки після розлучення. Зараз припинив це робити, і вона одразу звинуватила мене в егоїзмі

Я старший за свою колишню дружину на п’ятнадцять років. Одружилися ми, коли їй виповнилося двадцять. Аліна тоді навчалася в інституті. Запропонував їй закінчити навчання. Сказав, що якщо хоче – може працювати. Ні – нехай займається домашнім господарством.

Аліна попрацювала десь рік. Потім сказала, що їй це набридло. Зарплата маленька, на роботі вона втомлюється, колеги гидкі, начальник чіпляється. Сказала, що краще займатиметься домом і приділятиме увагу коханому чоловікові.

Я не заперечував. Тим більше, що за місяць з’ясувалося, що моя дружина вагітна. У встановлений термін у нас народилася дочка Ксюша.

Після народження дочки наш шлюб продовжився ще сім років. За цей час стало зрозуміло, що ми зовсім різні люди. Усі ці роки намагалися зберегти видимість сім’ї заради доньки. Але коли вже сама Ксюша почала питати у мене, чому ми з мамою так часто лаємося, я зрозумів, що далі це продовжувати безглуздо.

Аліна теж розуміла, що немає сенсу зберігати шлюб. Розлучилися ми цілком мирно. Я купив їм квартиру, у тому районі міста, яке вибрала колишня дружина. Сам залишився жити у хаті. Я залишив би будинок їм, але Аліна сказала, що в квартирі жити буде зручніше.

Машина, на якій дружина їздила, теж, зрозуміло, залишилася за неї. Ми домовилися, яку суму я щомісяця переказуватиму на утримання дочки. Вирішили, що я проводитиму з Ксюшею вихідні і братиму на одну ніч у середині тижня. Я сказав дружині, що вона може дзвонити мені будь-коли.

Ще я запропонував виділяти гроші і на утримання Аліни. Розумів, що їй потрібен час, щоб влаштуватися на новій квартирі, почати водити Ксюшу до школи, знайти роботу та інше. Ми домовилися, що коли Аліні не буде потрібна моя матеріальна підтримка, вона сама про це скаже. Тоді я розраховував, що це триватиме місяці три-чотири.

Минуло два роки після розлучення. Із дочкою у нас теплі, довірчі стосунки. Ми регулярно спілкуємось, вона приїжджає до мене на вихідні. По можливості, я її забираю на канікули. З Аліною перетинаємось за необхідністю, щоб вирішити якісь питання, які стосуються Ксюші.

Відкритих конфліктів за цей час ми не мали. Я спеціально не цікавився її життям, але через спільних знайомих знав, що у Аліни все гаразд. Вона цілком освоїлася у новій квартирі. Має якогось чоловіка. І наче недавно колишня дружина влаштувалася на роботу.

До речі, у мене теж почалися серйозні стосунки з чудовою жінкою. Все серйозно, я хочу запропонувати їй жити разом. Світлана знає, що в мене є дочка, і не заперечує, щоб ми спілкувалися.

Є один факт, який мене бентежив. Те, що я досі відправляю гроші на утримання своєї колишньої дружини. Дивно, якщо я продовжу це робити. Виходить, я живу зі Світлою, але при цьому тримаю і Аліну.

Я вирішив, що часу, щоб стати на ноги, колишня дружина мала достатньо. Два роки – пристойний термін. Написав Аліні повідомлення, про те, що більше не надсилатиму їй гроші. Додав, що, Ксюші, звичайно, так само переказатиму.

Наступного дня мені зателефонувала колишня дружина та влаштувала скандал. Сказала, що я егоїст і що у неї зараз складний період, а її підставляю.

Я відповів, що, за моїми відомостями, вона влаштувалася на роботу і, крім того, у неї є чоловік. Може, він її й забезпечуватиме?

У відповідь Аліна звинуватила мене в тому, що я від ревнощів зовсім збожеволів. Збираюся залишити без копійки матір моєї дитини.

– Мені теж про тебе розповіли, – хитро сказала вона. – У тебе нова жінка. Ось усе й стало на свої місця. Тепер ти її утримувати зібрався. А на мене та дитину тобі начхати.

Мирно домовитися того дня не вдалося. І зараз я не знаю, як вирішити цей конфлікт. Боюся, що Аліна почне налаштовувати проти мене дочку. Але при цьому я твердо маю намір припинити її забезпечувати.