У Лізи та Миколи мав бути багатообіцяючий вечір. От тільки тільки зайшовши до спальні, на Колю чекав сюрприз, але не той, на який він очікував

Ліза увійшла на кухню із загадковою усмішкою якимось зволожілим поглядом подивилася на втомленого Колю, який сперся на стіну.

Коля був відчужений, безрадісно дивився в одну точку і навіть забув про чай, який давним-давно охолонув. Перед Колею бубонів телевізор, але було видно, що Коля його не слухає.

– Дзвонила мама, – подала голос Ліза і зробила паузу.

Коля не поспішав її заповнювати, він хотів відтягнути момент, коли Ліза почне розповідати, що від них укотре потрібно тещі. Нічого хорошо він від цього дзвінка не чекав.

– Мама запропонувала забрати дітей до завтрашнього вечора, – розкрила інтригу Ліза.

Коля відкрив рота, щоб почати бурчати, що його зовсім заїздили, але тут до нього дійшов сенс сказаного Лізою. Теща хоче на цілу добу забрати дітей!

Від надлишку почуттів Коля схопився з-за столу і заметушився по кухні, поцілував Лізу, яка трапилася під руку, і розсміявся. Настрій одразу стрибнув за позначку “прекрасний”, він навіть тещу б із задоволенням зараз розцілував, якби вона була тут.

– То що ж ми зволікаємо? Треба швидше збирати дітей, доки вона не передумала! – уже конструктивніше заметушився Коля, вискакуючи з кухні. Усміхнена Ліза пішла за чоловіком.

Дітей було зібрано в рекордні терміни. Якби існували якісь нормативи щодо швидкісного збирання дітей, то Коля з Лізою виконали б вправу на п’ять із плюсом.

Півгодини, що залишилися, пройшли в важкому очікуванні. Діти намагалися розповзтися по квартирі, але Коля з Лізою відразу ж припиняли спроби втечі.

Нарешті домофон ожив, і натхненні батьки, підхопивши дітей та сумки на руки, кинулися вниз. Передавши свою ношу з рук на руки дідусеві і бабусі, Ліза з Колею рвонули додому, побоюючись, що батьки передумають, злякаються щастя, яке звалилося на них, і повернуть онуків назад.

Коли за Колею та Лізою зачинилися вхідні двері до квартири, вони полегшено видихнули. Своїх дітей вони любили, але іноді дуже хотілося любити їх на відстані кілька кілометрів. І нарешті така можливість з’явилася.

Наступні хвилин десять Коля та Ліза просто сиділи на дивані та насолоджувалися незвичною тишею. Коли в тебе дві маленькі дитини, про тишу доводиться лише мріяти, а тут раптом – і тиша.

Відчуття свободи, що раптово звалилася на Колю і Лізу, було незвичним, вони вже й забули, коли востаннє були вдома тільки вдвох. І вони вже забули, що з цією свободою робити.

– Може, кіно подивимось? – невпевнено запропонувала Ліза.

– А може бути займемося чимось цікавішим? – підморгнув дружині Коля, притискаючи дружину до себе. Ліза почервоніла, як школярка, хіхікнула та кивнула.

За згодою всіх сторін було вирішено влаштувати романтичний вечір, та не тяп-ляп, а як годиться, щоб із музикою, свічками та іншими атрибутами.

Ліза замовила роли, Коля зайнявся пошуком відповідної музики, всі були при справі. Вечір обіцяв бути насиченим.

Привезені роли були смачними, музика навіювала грайливий настрій, а свічки загадково мерехтіли. Ліза нахиляється до вуха Колі і шепоче, що в неї в шафі причаївся один дуже цікавий комплект білизни, який вона берегла якраз на такий випадок, а ще їй хочеться шампанського.

Колю таке продовження вечора надихнуло так, що навіть сита лінь відступила на другий план. Дружина із загадковою усмішкою зникла у ванній, а Коля, сповнений найгарячіших передчувань, кинувся на пошуки шампанського.

Але тут його успіх вичерпав свій ліміт. У найближчому магазині, де було пристойне шaмпанське, відключили електрику, тому він тимчасово не працював. Довелося Колі бадьорим козликом скакати в інший магазин, який був досить далеко.

– Новобудов понабудували, а інфраструктури ніякої! За найнеобхіднішим доводиться чи не через весь мікрорайон пиляти! – обурювався Коля, якому дуже хотілося опинитися зараз удома, на нього там чекала дуже загадкова дружина.

У дальньому магазині Колі вдалося знайти шукане шaмпанське. Подумавши, Коля взяв ще балончик збитих вершків, хто знає, як там вечір повернеться.

Коля повертався у чудовому настрої, який у нього покращувався в міру наближення до будинку. Його уява малювала дуже приємні картинки.

Ось Коля зайшов додому, там, як і раніше, звучала музика, у повітрі лунав аромат парфумів, що змусило Колю роззуватися швидше.

Коля увійшов до спальні, граючи балончиком зі збитими вершками, і одразу ж його погляд був прикутий до фігури дружини, яка в дуже гарному мереживному комплекті розташувалася на ліжку.

На обличчі легкий макіяж, по-особливому розпатлане волосся, чорні мережива так вигідно виглядають на її білій шкірі. Але цю картинку трохи псував той факт, що Ліза спала. Затишно згорнувшись калачиком і тихенько сопучи, Ліза перебувала в царстві Морфея. Коля задумливо оглянув кімнату, задув свічки і ліг поряд із дружиною.

– Зараз десять хвилин полежу, переведу дух, потім розбуджу Лізу. Такий вечір не повинен пропадати даремно, – позіхнув Коля і притулився ближче до дружини.

Через десять хвилин зі спальні Колі та Лізи долинало лише її легке сопіння та його періодичні схрапування. До ранку їхній сон ніхто не потурбував.