У кіоску продавали різні фрукти. І підійшла бабуся. Стала розглядати гранати та нектарини. Стара тремтяча рука з коричневими цятками.

У кіоску продавали різні фрукти. Так гарно! Розкладено все гірками, як на голландських натюрмортах: яскраво-оранжеві апельсини, жовті лимони, зелені ківі, різні яблука, червоні, зелені, крапчасті, груші, ананаси, маракуї, чого тільки немає! Чудово, навіть настрій підвищився.

А погода – дощ зі снігом. Все сіре, мокре… Наче й не весна, а глибока осінь. Молодий продавець із гарною зачіскою, стоїть посеред цього фруктового раю… Сам як наливне яблучко. Збоку прилавок, де двері відчинені. Так зручніше вибирати та зважувати.

І підійшла бабуся. Така повна, з ціпком, спина зігнута від старості… І одягнута бабуся як дитина. Ви помітили, що дуже старі старенькі одягаються як маленькі дівчатка? Пальто широке, черевики, шапка із зав’язочками, з вушками… Бабуся тремтячою рукою чіпає гранати та нектарини. Стара тремтяча рука з коричневими цятками.

Розглядає. І хлопчина раптом схопив величезну грушу, – я таких і не бачила. Величезна груша, коричнево-золотиста, – простягає старенькій. Беріть! Будь ласка, беріть!

Я зрозуміла. Справа не в тому, що старенька бідна. А старенькій літ дуже багато, дуже. Не в злиднях справа. І це не милостиня.

Це втіха. Це підтримка. Бо старенькій треба давати, як маленькій. Маленька ще тільки почала жити. І треба їй все давати насамперед, за те, що вона маленька.

А старенька – вона уже закінчує жити. І вона втомилася і трохи ослабла. І їйо також треба все давати. Щоб втішити, підбадьорити і надати сили. Як стомленому мандрівнику. Давати за те, що людина старенька.

Бабуся посміхнулася. Вона теж спочатку говорила тихо й повільно, що має гарну пенсію; не треба! А потім зрозуміла. І взяла грушу, стоїть та розглядає. І посміхається, – така величезна груша, треба ж… Груша якась велика, мені і не з’їсти…

І з неба ллє дощ, сиплеться сніг, вітер крижаний дме… І все сіре таке, похмуре. Майже зима. Але ж це весна. Квітень. І скоро все стане яскравим та різнобарвним, як фрукти у кіоску. І в райському саду, куди потім потраплять добрі люди. Майже всі потраплять, я так гадаю. І весна теж настане для всіх