У доньки завищені вимоги до чоловіків. Боюся, що вона одна й залишиться

Я, звичайно, не вважаю, що треба хапатися за першого чоловіка, що трапився під руку, і тягнути його в РАГС, але у дочки аж надто завищені вимоги до чоловіків.

Не розумію, із чим це пов’язано. Вона ніколи не була зіркою класу, школи чи університету. Не потвора вона в мене, а й штабелями до її ніг шанувальники не лягають. І при цьому вона ще й перебирає чоловіків як апельсини на базарі. Цей їй надто лінивий, цей неамбітний, цей без перспектив, а цей не красень.

Я їй уже говорила, що треба стримати апетити. У неї були нормальні хлопці, але вона швидко їх відшила. Не підійшли вони їй, не дотягують до виставленої донькою планки.

– Навіщо мені пов’язувати життя з абсолютно пустою людиною? Він нічого не хоче, та й не хоче хотіти, пливе за течією, – крутила носом дочка від одного хорошого хлопця.

А що чоловік має хотіти? Він одразу сказав, що хоче сім’ю. Це гідна мета для нормального чоловіка, але донька це метою не вважає.

Має освіту, вона працює, років зо три тому взяла іпотеку. Начебто все добре, але це задерло планку її вимог ще вище.

Тепер чоловіків без свого помешкання вона не розглядає. Якщо працює у якійсь “не крутій” сфері – теж від воріт поворот. А якщо вже в нього немає вищої освіти, то взагалі не треба пробувати, вона навіть не розмовлятиме.

Мені здається, що це вже якийсь снобізм та задерте почуття власної важливості. Потрібно ж у кожному випадку розглядати ситуацію з різних сторін.

Нема свого житла. Для дочки це показник несерйозності чи злиднів чоловіка. А якщо він допомагав рідним, то не міг купити квартиру? Чи вкладав гроші в освіту? Може він взагалі самотужки виліз із самого дна?

Працює у “не крутій” сфері. Теж ось цікаво. У нас зараз крутими вважаються лише якісь комп’ютерні сфери та нафтогазові, а простий будівельник чомусь уже не в пошані, хоча там люди з прямими руками та навичками заробляють дуже добре.

Відсутність вищої освіти загалом у наш час – не показник. Може, він був змушений одразу після школи йти працювати, щоб прогодувати себе та родину?

Чи має середню професійну освіту і він майстер своєї справи? Навіщо йому непотрібні дипломи, якщо він і так все знає та вміє, що йому за фахом належить?

Дочка на мої запитання не відповідає, тільки пирхає та закочує очі. Я думала, що в двадцять років у неї ще максималізм не вивітрився, але дочці вже тридцять один рік, а вона так і задирає планку.

До того ще додалося, що чоловік має бути без минулого. А як на мене, то чоловік, якому років тридцять п’ять, а в нього немає минулого, це дуже підозрілий чоловік.

Я боюся, що дочка зі своїм задиранням планки так і залишиться одна. Не збудує сім’ю, не народить дитину, а в старості шкодуватиме, що все прогавила.

Мої пропозиції замислитись хоча б про дитину, поки вік дозволяє, дочка теж всерйоз не сприймає. Вважає, що народжувати “для себе” – це крок розпачу. А вона хоче народити у нормальній сімʼї від гідного чоловіка.

Я вже маю сумнів, що цей гідний чоловік з’явиться. Занадто дочка різка у своїх судженнях, та й молодшою ​​вона не стає, молодість йде, а підростаюче покоління вже дихає в спину.

Все рідше у дочки трапляються побачення та романи. Але вона, таке відчуття, цього не помічає. Придумала собі образ ідеального чоловіка і нічого довкола не бачить.

А життя на казку не схоже, ідеалів не буває. Боюся, що в гонитві за своїми міражами вона прогаяє час і залишиться сама.

Звичайно, сім’ю можна побудувати у будь-якому віці, але раптом буде вже надто пізно і вона не зможе народити? Не хочу для неї такої долі, але моє бажання нічого не змінить. Залишається тільки молитися, щоб вона зустріла скоріше свого принца.