У День усіх закоханих я отримала пропозицію руки та серця, але з однією умовою

З самого ранку я вірила, що вчорашній стане особливим. Можливо, хтось вважає це досить інфантильним, але іноді хочеться дива.

Ми із Сергійком зустрічаємося вісім місяців. Загалом він дуже любить побалакати. Але тільки зараз я зрозуміла, що ми дуже мало розмовляли з ним на глибокі особисті теми.

Найчастіше ми просто пліткуємо. Любимо обговорювати якихось малознайомих людей чи колег. За час стосунків я дізналася за іменами весь колектив свого хлопця, але в його власному житті для мене, як і раніше, безліч чорних плям.

Я знала, що Сергій живе з мамою та бабусею. Він цього факту від мене ніколи не приховував. Спершу я поставилася до цього досить насторожено, але згодом хлопець зумів мене переконати, що це не його недолік.

У Сергія досить непогана для його віку посада. Він один із керівників на великому підприємстві нашого міста. Має гарну профільну освіту. За кілька років він зумів довести свою компетентність. На роботі його цінують.

Тож із грошима питань немає. Сергій мені пояснював своє проживання спільно з мамою та бабусею тим, що в нього просто немає гострої потреби від них з’їжджати.

Він багато працює, дівчини в нього не було. По факту вдома він лише спить. А в такій ситуації жити з двома жінками, які завжди чекають на тебе з гарячою вечерею, не так уже й погано.

Єдиний мінус – зустрічатися ми могли лише на нейтральній території чи в мене. Я живу сама у квартирі батька, яка йому дісталася від його батьків. Загалом за вісім місяців стосунків ми жодного разу не посварилися.

І ось настав День усіх закоханих. Сергій запросив мене на побачення. У місті все просто просякнуте романтикою. У кінотеатрі та торговому центрі так все і кричить про кохання.

Ми провели чудовий вечір. Ще погода не підкачала. Гуляли парком, а потім поїхали до мене.

І під кінець вечора мій хлопець зробив мені пропозицію. Я зовсім не очікувала такого повороту. У нас все чудово, але я не думала, що Сергій захоче одружитися так швидко. Адже ми ще й року не знайомі.

Сергій запропонував мені стати його дружиною. Я зраділа, адже він мені справді подобається, і, не роздумуючи, погодилася.

У мене було лише одне запитання: де ми житимемо? Тато завжди мені казав, що не хотів би, щоб я тут жила вже одружена. Він вважає, що подружжя має заробити на житло разом.

Мій коханий і оком не моргнув на таке запитання. У нього виявляється вже давно була відповідь на нього.

– Жити ми будемо всі разом. Я завжди хотів, щоб усі мої улюблені жінки жили під одним дахом, як одна велика родина.

– Я правильно зрозуміла? Ти хочеш, щоб я переїхала до тебе і ми жили з твоєю мамою та бабусею? – Уточнила я і отримала радісну ствердну відповідь.

Отут я і впала в ступор. Хлопцю на хвилиночку двадцять дев’ять років. Це і до цього виглядало дивно, але куди дивнішим буде, якщо дорослий чоловік приведе жити до бабусі та мами таку ж дорослу жінку.

Я відмовилася жити з мамою та бабусею свого хлопця, на що отримала у відповідь наказ подумати ще раз. Сергій дав мені час, щоб я все обміркувала та погодилася.

За інших умов він відмовляється зі мною одружитися. Тобто, або я переїжджаю жити до його родини, або ми не одружуємося. Ось такий романтичний вечір я одержала на День усіх закоханих.

А так все добре починалося! Я так зраділа, коли Сергій зробив мені пропозицію, а тепер просто не знаю що робити.