-Ти йому дружина, ви ж не розлучилися. Його жінка вчора зробила аборт, не захотіла виховувати дитину, батько якої інвалід, а ти – дружина, ти зобов’язана!

З Іваном ми прожили 8 років. Під час моєї другої вагітності наші стосунки почали псуватись. Два роки тому мій чоловік пішов з сім’ї. Просто так пішов, заявив, що зустрів іншу жінку, яку любить. Говорив, що я йому набридла, що, ймовірно, він ніколи мене і не любив. А тепер у нього справжнє почуття і справжня сім’я.

Його не зупинило навіть на те, що я на роботу вийти поки не можу: молодшому синові було всього півтора року. Старша дочка ходила в садок, а жити нам не було за що. У мене одна тільки сестра з родичів, та й вона живе в іншому місті.

– Нічого, викрутишся, – заявила свекруха, – квартирка твоя, так що без даху над головою ти не залишилася. Скажи спасибі, що аліменти мій син тобі й без виконавчого листа платить.

Він платив, рівно  тисячу, чверть від своєї офіційної зарплати, яка не робила погоди в нашому сімейному бюджеті.

На розлучення чоловік не подавав, а мені просто було ніколи: двоє маленьких дітей, робота вдома у намаганні хоч якось заробити трохи грошей. Свекруха зустрічалася з внуками раз в місяць, водила старшу 5-річну доньку гуляти, гралася з сином. Іноді вона приносила дітям фрукти. Чоловік від участі в їх вихованні усунувся. Заявив, що у нього будуть тепер інші діти.

Так ми й прожили з дітьми цілий рік, ледве-ледве зводячи кінці з кінцями. Після моїх умовлянь директор дитячого садка погодилася прийняти сина в групу у 2, 5 роки. Я вийшла на роботу і стало легше.

– У мого Івасика скоро дитинка буде, – весело повідомила мені свекруха по телефону, і додала, – подавай швидше на розлучення, я не хочу, щоб мій онук народився байстрюком.

Як я зрозуміла, коханка мого колишнього чоловіка була на 8-му тижні вагітності. Я сходила в суд і подала заяву про розірвання шлюбу. А ще через тиждень чоловік потрапив в аварію на машині. Він завжди любив швидкість, не боячись йшов на ризиковані обгони, ось і догрався.

Автомобіль, куплений нами в роки шлюбу, до речі, відновленню не підлягав, а чоловік з численними травмами лежав в лікарні. Найстрашніше було те, що лікарі не давали шансів на те, що він зможе ходити. Свекруха плакала по телефону, я співчувала їй, все ж він був мені чоловіком. Але виявилося, що свекруха вважала інакше:

– Ти повинна забрати Івана з лікарні та доглядати за ним, – заявила мені мама чоловіка.

– Я? З якого, вибачте, переляку? – я була ошелешена цією новиною.

– Ти йому дружина, ви ж не розлучилися, – сказала свекруха, – його жінка вчора зробила аборт, не захотіла виховувати дитину,  батько якої інвалід, а ти – дружина, ти зобов’язана!

Розлучення дійсно не відбувся, засідання було відкладено через те, що відповідач потрапив до лікарні. Я відповіла свекрусі, що мій обов’язок, як дружини, закінчилася в той момент, коли її син пішов, не озираючись, від мене і наших дітей. Його не хвилювало, що дружина в декреті, що заробітку немає. Адже за рік він і дітей не зробив спроби побачити.

– Він мене кинув, він зрадив мене і наших дітей, – сказала я, – те, що ми ще не розлучені, прикра випадковість, яку я неодмінно виправлю, а в Івана є ще й рідна мама, яка так любить свого синочка.

– Ти пропонуєш мені виносити після сина горшки? – заволала свекруха, –  Досить, з цим я покінчила, коли син був маленький. Тепер це обов’язок дружини, ти черства, невдячна. Я обов’язково розповім моїм внукам, що їх мати кинула їх батька, як тільки він став інвалідом.

Просто геніально, тепер виходить, що я його кинула зараз, а не він нас, ще рік тому! Свекруха, звісно забрала сина з лікарні. Він хоч і важко, але йде на поправку. Лікарі вже не такі категоричні. І  нас нарешті розлучили. Тепер ходить колишня свекруха по нашу місту і розповідає всім, хто її бажає слухати:

– Ось, на старості років доглядаю за хворим сином! Дружині-то він виявився не потрібен! Хвостом вильнула і кинула його, навіть осиротила двох дітлахів. Які дружини нині пішли! Як чоловік здоровий і гроші приносить, так потрібен. А як інвалід – забирай, матір, назад сина.

І знаєте, багато людей її підтримують. Кивають співчутливо цій жінці – справжній матері. В очі мені кажуть про те, що я поступила непорядно. Хоча це саме я з дітьми не потрібна була чоловікові, коли він був здоровий.

Подруга моя радить продавати квартиру і перебиратися подалі, сестра, яка живе в іншому місті кличе до себе. Напевно я так і зроблю …