Твоя дружила мені не родичка, нехай платить

У нас зі свекрухою з самого початку були напружені відносини, занадто хитрою і корисливою вона була. До того ж, вона любила всюди заглядати та роздавала поради, про які ніхто не просив.

Три роки тому свекруха продала свою квартиру і купила собі маленький будиночок на березі Чорного моря. Її від’їзд я сприйняла як дар небес – нарешті я буду жити щасливо.

Минулого літа ми планували відпочити за кордоном, але, з дзвінком свекрухи, плани змінилися.

– У мене добре, море поруч. Сад фруктовий. Та й по внучці скучила. А найголовніше – безкоштовно! Приїжджайте, я вас чекаю! – м’яко стелила свекруха.

Я не горіла бажанням до неї їхати, але дочка дуже зраділа можливості побачитися з бабусею. Остаточно мене умовив чоловік:

– Зекономимо, ремонт у вітальні оновимо. Ну ж, поїхали! Адже ми не будемо у неї сидіти цілими днями, ми на відпочинок їдемо. Бачиться будете лише вранці та ввечері.

Я, скриплячи зубами, погодилася. Ми купили квитки і через пару місяців прибутку в гості до свекрухи. «Маленький будиночок» виявився величезним двоповерховим будинком з купою кімнат, в яких жили туристи. Ми потрапили  на «оксамитовий сезон». Гостей у свекрухи було багато, вона не встигала їх усіх годувати й обслуговувати, так що мій приїзд її обрадував.

Нам виділили комірчину на трьох. Чоловік з дочкою цілими днями купалися, а я допомагала мамі чоловіка: з ранку до вечора я тільки й робила, що готувала і прала. Якщо спочатку я зраділа можливості хоч якось віддячити маму чоловіка за гостинність, то через пару днів подібного «відпочинку», я зрозуміла: мені сіли на шию. Свекруха проводила час з сином та внучкою, з ранку складаючи для мене список обов’язків. Ніби це вона приїхала на відпочинок, а не я.

На четвертий день нашого перебування у неї вдома, я прокинулася раніше за всіх і пішла гуляти і купатися. Телефон я розсудливо забула в нашому «люксі». Прийшовши додому після обіду, на мене напали і чоловік, і його мати:

– Ти де ходиш? Мама на тебе розраховувала, справ – непочатий край, а ти без праці волочишся! – запитував коханий чоловік.

– Совісті ти не маєш! Я виділила вам кращу кімнату і ось вона подяка! Бігом картоплю чистити! – вторив йому свекруха.

– Милий, можна тебе на пару слів? – покликала я чоловіка пошептатися. – Ти очманів чи що? Ти купався? Скільки разів? Ми відпочивати приїхали, або твоїй матері потрібна безкоштовна робоча сила? Я втомилася! Я не для того цілий рік працювала, щоб ще на відпочинку працювати. Я згодна допомагати. Допомагати – це надавати невелику допомогу. Але сидіти тут в чотирьох стінах і горбатитися з ранку до вечора, поки ви з нею відпочиваєте, я не збираюся. Я ясно висловилася?

Чоловік поговорив з мамою. Тепер мене милостиво відпускали після обіду на пару годин відпочити. Відпустка пройшла огидно – я зареклася туди ще їздити, як покоївка, прачка і кухарка.

Коли відпустку підійшла до кінця, чоловік з донькою засмаглі і задоволені прощалися з бабусею. Ми зібрали речі, я закинула нашу постільну білизну в прання, сама прибрала в кімнатці. Ми стали прощатися зі свекрухою, як вона заявила:

– З вас сім тисяч!

– Мамо? – здивовано запитав у неї чоловік.

– Ну, ти – мій син, твоя дочка – моя внучка. Для вас проживання безкоштовне, а дружина твоя мені не родич, з неї сім тисяч, це зі знижкою. Одне ліжко-місце коштує шістсот  на добу. Вона гостювала чотирнадцять днів. Виходить вісім тисяч чотириста грн. Мінус знижка, як твоїй дружині. Разом: з неї сім тисяч.

У мене відвисла щелепа. Мало того, що я толком не відпочила, горблячись з ранку до вечора, я за це ще й заплатити повинна? Обурення накрило мене з головою:

– Добре, давайте порахуємо: мої послуги покоївки-кухарки-прачки для Вас, як для мами чоловіка, коштують Вам тисячу на добу. З мене – сім тисяч, з Вас – чотирнадцять. Разом: це Ви мені повинні сім тисяч. – я вимогливо простягнула руку.

Свекруха схопилася за серце, чоловік почав звинувачувати мене в дріб’язковості і віддав задоволеній матері гроші. Я психанула, взяла доньку і пішла. Я подзвонила на роботу, попросила кілька днів за свій рахунок і купила нам з донькою квитки на літак. Чоловік поїхав додому на поїзді, так і не зрозумівши, на що я образилася. Ми з дочкою добре відпочили в затишному пансіонаті з нормальним обслуговуванням.

Варто було мені повернутися додому, як чоловік почав мене звинувачувати в тому. що через мене у нас не вийшло заощадити. Тоді я сіла і розжувала йому все по поличках: я приїхала відпочивати, в результаті працювала з ранку до вечора, а потім з мене за мою ж роботу ще й грошей взяли. І тільки тоді до чоловіка дійшло, що вони з матір’ю були не праві.

І в цьому році у неї вистачає нахабства знову кликати нас до себе «на відпочинок»? Ні за що! Вже раз відпочила і запам’ятала на все життя!