Тітка назвала мене нагулянною племінницею, бо я відмовилася за нею доглядати

Мені 43 роки, давно вже доросла, мешкаю зі своєю сімʼєю. Діти закінчують інститут, тому тітка Світлана вирішила приземлитися на мою шию. Ще й так незграбно, як вона це вміє.

Мої батьки зійшлися, коли мама була вже вагітна мною. Так вийшло, що мій біологічний батько втік, злякавшись відповідальності. Вітчим дуже любив маму і прийняв мене як рідну дочку.

Батькові рідні знали про його вибір, але не підтримали його. Особливо сестри (їх у тата дві) намагалися розплющити очі на мою матір: нібито, вона з їхнім братом тільки щоб уникнути ганьби.

Але це не так. Мої батьки любили один одного. Для мене їхній союз став прикладом для наслідування, тому сама я теж створила міцний шлюб, наповнений повагою та порозумінням, як у мами та тата.

На жаль, татові було відведено недовге життя землі. Його не стало 10 років тому. Мама до останнього подиху була поряд із ним у лікарні і не відпускала його руку.

Ліричний відступ. З тіткою Світланою у нас спочатку стосунки були посередніми. Фактично батькова родина не визнала мене як рідну, хоч раніше не говорили мені це відкрито.

Поки тато жив, ми підтримували спілкування з його сестрами. Декілька разів на рік приїжджали до них на свята, а вони до нас. Люб’язними ці візити важко назвати, але гучних скандалів не було.

Коли тата не стало, тітка Свєта взагалі забула про наше з мамою існування. Друга тітка теж не виявляє ініціативи контакту зі мною та мамою, досі не з’являється на горизонті. У неї є на кого покластися в старості, а ось тітці Свєті в цьому питанні складніше.

Обидві тітки не відрізняються шляхетною вдачею та вихованістю. Однак у старшої, тітки Люди, є два сини. Один із них досі живе з мамою у двокімнатній квартирі. Отже, за свою старість вона не турбується, от і не лізе в моє життя.

Тітці вєті пощастило менше. У неї тільки одна донька та два онуки. Внуки дорослі, обидвоє поїхали в іншу облась на навчання. У будь-якому випадку до нашого провінційного містечка ні один, ні другий онук повертатися не планує.

Якщо раніше тітка Свєта була такою зухвалою та різкою при спілкуванні зі мною, бо під боком була донька. То тепер і Іра, двоюрідна сестра, пакує валізи, щоб поїхати до подружки в Італію. Вона запросила її на роботу нянею.

Все вже вирішено: двоюрідна сестра навіть білети купила в один кінець. А що їй тут чахнути? Я її підтримую і розумію чудово. Дивишся, і заміж вискочить за італійця.

Тільки тітка Світлана залишилася біля розбитого корита. Їй уже 78 років, і вона боїться, що її здоров’я може підвести будь-якої хвилини.

Зараз тітка сама ходить за продуктами, гуляє у парку із сусідками. Але що буде за рік, два, п’ять невідомо.

Іра повертатися додому не думає. Якщо вірити розповідям її подруги, то там сестра живе як справжня принцеса.

Ми з Ірою у добрих стосунках і регулярно говоримо. А ось тітка Світлана з’явилася нещодавно, але зовсім не тому, що скучила.

За нею нема кому більше доглядати, трапись раптом що! Ось коли, виявляється, може стати в нагоді не рідна племінниця. Образи, які не давали їй спокою в молодості, раптом пішли на другий план. А я стала близькою людиною, яка зобов’язана допомагати самотній родичі.

Тітка Світлана заявила, що її сім’я прийняла мене як рідну (ні!), мій батько любив мене всім серцем і багато вклав у мене (це правда). Тому я мушу, навіть зобов’язана, відплатити його сім’ї чим зможу. В даному випадку, доглядом за хворою та самотньою татовою сестрою.

Я відмовилася відразу, бо не стерплю такої маніпуляції щодо себе. Тітка Світлана могла зайти з іншого боку, якби хоч трохи поворушила своїми курячими мізками. І попросити мене по-людськи. Йдеться про серйозні речі, і вже час зняти з себе корону.

Ні, навіть до її поважного віку мудрості не додалося. Тітка назвала мене нагуляною племінницею і вважала це головним обґрунтуванням моєї відмови. Звичайно, більше причин немає.

Що найсмішніше, коли б настав час, я б сама їй допомогла без жодних прохань. Родичів у мене не так багато, і на подяку батькові за моє щасливе дитинство я не залишила б у біді його сестру. Це точно.

А тут вона взяла та нагадила сама собі. У будь-якому випадку тітка Світлана поки що може себе обслуговувати, моя допомога не потрібна. Можливо, вона навчиться правильно просити про такі речі.

Я не виключаю можливості, що трохи охолону до того моменту, коли знадоблюся тітці. Якщо вона перестане нести нісенітницю, то, звичайно, я найму для неї доглядальницю.