Таня невдало сходила в гості до подружки, чоловік якої вирішив почати насміхатися з Тані

Одна жінка прийшла у гості до подруги. Ця подруга одружилася вдруге. Перший шлюб був важким та невдалим. Чоловік пив, поводився нестерпно, потім пішов до іншої. Сумна історія. І Таня підтримувала подругу, допомагала їй у всьому, втішала… Адже для цього і існує дружба, правильно?

Минуло десять років. І Аня зустріла іншого, гарного чоловіка. Освіченого, з гарною посадою, абсолютна протилежність першому чоловікові. Таня дуже раділа за подругу. І ось, прийшла в гості у нову квартиру, яку купили подружжя.

Принесла торт. Принесла подарунки. Захопилася ремонтом – дуже красиво! А потім за столом сиділи та пили чай із тортом. Новий чоловік Ані був чоловік дотепний. Начитаний. І багато жартував.

Жартував щодо Тані. Щодо її вузького кругозору. І різного барахла, яким набита її голова. Він так і сказав, сміючись.

Цей чоловік пройшовся і щодо таніної зачіски, фігури, одягу. “Стиль дев’яностих”, – сміючись, сказав він. Ось такий дотепний чоловік виявився цей новий чоловік. І Таня якось заціпеніла і не знала, що відповідати такому інтелектуалу. А подруга теж посміювалася, явно захоплюючись дотепністю свого чоловіка.

А потім той розумний чоловік висміяв таніну кішку. Таня розповіла, що кошеня підібрала. Але чоловік їй заявив, що кішки – рознощики зарази. А хто підбирає безпритульних тварин, робить це від психічної ненормальності та пригніченого нарцисизму.

Подруга сміялася, коли її новий чоловік наводив приклади про старих дів із купою котів.

Та Таня раптом заплакала. Це було безглуздо, по-дитячому, несподівано. Вибачилася, сказала, що голова розболілася. Попрощалася та пішла.

Голова справді розболілася. І соромно було за свої сльози, за істерику!

Таня йшла і вже не плакала, просто голова сильно боліла, і було дуже холодно. Хоч літо надворі, але холодно, вона вся тремтіла. І соромилася своїх сліз, невміння підтримувати дотепну бесіду.

Соромитися треба тому, хто запросив людину в будинок і дозволив її ображати. Тому, хто розповів іншим про свого друга чи про улюблений фільм, книгу, про свою віру, а потім дозволив їх ображати. Хто розмістив фотографію або текст начебто улюбленого автора на своїй сторінці, а потім дозволив виливати отруту іншим людям. Це все – явища одного й того самого порядку. Тиха зрада.

Зрада – коли свого видають на наругу. Або на смерть. Ось що таке зрада.

Та Таня це не могла сформулювати. Вона ж мало читала і не була інтелектуалкою. Вона поспішала додому до кішки. Яка книжок не читала. І не блищала дотепністю. Кішка просто лягла поруч на дивані і замуркотіла тихенько.

Таня більше не ходила у гості до подруги. Та й ходити, власне, незабаром стало нікуди: Аня та її чоловік ділили квартиру та судилися. Інтелектуал дуже енергійним виявився дуже розумним. Навіть надмірно.

Але так завжди. Той, заради кого зрадили, зраджує зрадника, – такий простий ланцюжок. А всього й треба було – м’яко зупинити дотепність за чужий рахунок. І не дозволяти кривдити свого друга у своєму домі. Може, і чоловік перейнявся б повагою до дружини. І не посмів би вчинити так, як вчинив?

Зрадника не шанують. І легко зраджують…