– Та що ви! Ми з Ванею просто друзі!
Мені 41, я – людина сучасна, ще й працюю в молодому колективі. Серед колег часто миготять жарти про френдзону. Раніше я над ними сміялася, а тепер якось не до сміху.
Синові 21 рік, він у мене студент. Півтора роки тому Ваня завів дівчину. Волосся у ванній після моїх нічних змін, пара келихів в раковині. Шифрувався, потім познайомив. Стала Уляна у нас ночувати іноді, а як з батьками посварилася, то і зовсім переїхала.
Живуть вони разом місяць, другий, восьмий, одинадцятий. Мила дівчина: і посуд за собою помиє, і з господарством допоможе. Ваня щасливий був, пропозиція робити зібрався. На каблучку у мене грошей попросив, відмовила:
– Якби твій батько, царство йому небесне, зробив мені пропозицію з кільцем, гроші на яке йому дала твоя бабуся, я б відмовила. Працюй, сину, ось заробиш – тоді й пропонуй свої руку, серце і все, що до цього додається.
Дізналася про нашу розмову Олена. Насупилася, образилася. Дивлюся – не привіталась з ранку, мимо пройшла. Я її зловила, щоб відразу все вирішити, щоб не накопичувався і навалювалося, як снігова куля.
– Ви мені ніхто, я не зобов’язана Вам нічого говорити! – заявила мені співмешканка сина, що живе в моїй квартирі і за мій рахунок.
Припускаючи, що у них все серйозно (Ваня ж зібрався пропозицію робити?), Я їй пояснюю:
– Уляно, я – мама твого майбутнього чоловіка. Коли ви з Ванею створите свою сім’ю, то нам все одно доведеться спілкуватися. Ми живемо разом, до чого це «Ви мені ніхто»? Давай поговоримо, все вирішимо?
І тут «невістка» мені заявляє, розсміявшись:
– З чого Ви взяли, що ми з Ванею одружимося? Ми з Вашим сином просто друзі!
Я в осад випала. Як друзі? Там і обійми були, і спільне приготування сніданків, і звуки специфічні ночами з їх кімнати долітали? Явно вони там не кросворди розгадували.
Я, начебто, ще не стара. Або невже зараз саме так дружать?
– Ви ж живете разом, у вас стосунки … – розгубилася я.
Вона знову розсміялася, сказала що я помиляюся. Цікавлюся:
– А чому образилася тоді? Раз ви просто друзі?
– Ну від колечка-то я б не відмовилася – відповіла Уляна і пішла до себе.
Увечері я з сином поговорила. Одна справа, коли з ним живе кохана дівчина, і зовсім інша справа годувати-поїти просто його подругу. Ванька очі витріщив і втік з «подругою» розмовляти.
У той же вечір Уляна з’їхала. Вона і Ваню почала запевняти в їхній дружбі. Майже рік спільного життя! Рік, Карл! Так-так, зі слів Уляни це були не стосунки, а дружба. Проста дружба між чоловіком і жінкою.
На роботі колегам розповіла, вони реготати почали:
– Ну ти, Вірка, вилита злісна свекруха з анекдотів! Зруйнувала відносини сина!
– Дружба міцна не зламається … – на автоматі відмахнулася я, тільки потім зрозумівши, що ляпнула.
Тепер думаю. Хто ж я? Дійсно зла свекруха, що стала причиною розпаду відносин сина і його дівчини? Або це Уляна берега відносин і дружби переплутала? І що це за френдзона така 99 рівня? А якби вона завагітніла? Дитина від одного? «Донечко, ми з твоїм татом просто друзі!» Караул!
Одне радує: син за навчання взявся, щоб тугу за «другом» чимось зайняти.