Син різко змінив свою поведінку та ставлення до мене. Чим це обумовлено, я не знаю

Олега я виховувала одна. Його батько пішов від нас, коли Олегу тільки-но виповнилося три роки. Не впевнена, що син пам’ятає, що колись він був знайомий із татом.

Від рідного батька у Олега залишилося лише кілька фотографій і ніяких спогадів.

Заміж я так і не вийшла. Була ще одна спроба налагодити особисте життя. Ми майже два роки прожили разом та розбіглися.

Більшість життя сина ми прожили з ним удвох. Худо-бідно мені вдавалося підтримувати для нас гідний рівень життя. Я завжди казала синові, що він має добре вчитися, щоб зуміти пройти на бюджет. Грошей на його платне навчання в мене точно не знайшлося б.

І Олег зміг. Він сам вступив на спеціальність, яку вибрав, сам вирішив, що житиме в гуртожитку і підроблятиме вечорами, щоб мені було легше.

Я тоді натішитися не могла: якого сина виховала! До того ж майбутня професія у Олега була більш ніж перспективна. Були всі шанси зачепитися в ІТ.

Нині синові вже двадцять сім років. Він переїхав до іншого міста. Живе в орендованій квартирі один. Друзів в нього тут немає. Є лише колеги по роботі. Він у мене хлопець добрий, але завжди був досить закритим.

Я розумію, що синові у чужому місті, можливо, буває самотньо. Тому намагаюся часто приїжджати до нього погостювати хоч на день-два. Навожу у нього в квартирі порядок, готую щось смачненьке з його улюблених страв.

Ми намагаємося вибиратися вечорами на якісь заходи та проводити час разом.

Але останні мої приїзди до сина в гості перестали мене тішити, як і раніше. Я помітила, що Олег поводиться зі мною досить недбало і навіть часом агресивно.

Тепер син у багнети сприймає всі мої спроби прибрати в нього вдома. Після вихідних він ще кілька разів дзвонить і мало не кричить на мене через те, що я кудись переклала його речі.

Так, я роблю прибирання або просто прибираю те, що недбало валяється. Це ж безлад! Значить це незручно та некрасиво. Я прибираю розкидані речі практично на автоматі. А син потім лає мене, як школярку.

Я, отже, приїжджаю, намагаюся його порадувати і побалувати, а замість подяки тепер отримую не «дякую», а одні закиди.

В останній мій візит ми з сином і зовсім серйозно посварилися. Я зайшла до його кімнати і зовсім не замислюючись, розправила плед на його ліжку. Він був зім’ятий з одного боку, ніби на ньому хтось лежав.

Син розібрав свій комп’ютер і щось там хімічив. Я не заважала і пішла.

Увечері виявилося, що на ліжку у сина лежала якась моторошно потрібна і важлива мікросхема або ще якась деталь від комп’ютера. А я своїми порядками її кудись упустила.

Син був злий. Він кричав на мене, що я псую йому життя і «дістала вже все контролювати та лізти». Потім довго повзав по всій кімнаті з фонаріком у руках і шукав пропажу.

Можливо, я була не права. Але так поводитися з матір’ю це дозволу не дає. Поки син був зайнятий пошуками, я зібралася і поїхала додому.

На той час на вулиці вже стемніло. Мені довелося їхати автобусом. Було так прикро, що сльози котилися з очей. Так ще й син навздогін подзвонив і знову вилаяв.

Я думала, що він дзвонить вибачитись, а він обізвав мене істеричкою, за те, що я поперлася одна в таку далечінь на ніч дивлячись.

Тепер я більше не маю бажання спілкуватися з Олегм. Збагнути не можу, що відбувається з хлопцем? Адже він завжди був моїм улюбленим сином! Що трапилося?

У мене є лише одна підозра. Його хтось обробляє та налаштовує проти матері. Можливо, Олег із кимось зустрічається? Інакше чому він так різко змінився?