Син не може знайти роботу, а невістка спокійно сидить у декреті. – Забезпечення сім’ї – це чоловіча турбота! – так вважає вона

Невістка принципово відстоює свою позицію щодо розподілу обов’язків у сім’ї. Хоча зараз обставини змушують бути гнучкішою, але це не про неї.

Вона завзято заявляє, що зі своїми справами вона справляється – дім прибраний, їжу готує, за дитиною дивиться. А те, що чоловік не може впоратися зі своїм обов’язком утримувати сім’ю, це його турбота.

У сина насправді зараз тяжка ситуація. Минула робота накрилася мідним тазом, а нову все ніяк не знайде, перебивається підробітками, які хоч якось допомагають триматися на плаву.

З роботою зараз нелегко, навіть на меншу зарплату не влаштуєшся, бо там черги з охочих стоять. А вибирати якусь відверто погану роботу немає сенсу.

Ми з чоловіком допомагаємо сім’ї сина, але наші можливості також не безмежні. У нас ще є дочка-студентка, яку ми тримаємо, тому вільних грошей практично немає.

Невістка ж сидить удома з дитиною, до кінця декрету ще півтора роки. Сидить і не рипається, щоб хоч якось допомогти чоловікові у вирішенні ситуації, що склалася.

Найочевидніший варіант зараз, це якщо невістка вийде на роботу, а син поки сидітиме з дитиною. Так і гроші в сім’ї будуть, і буде можливість в сина пошукати роботу в більш спокійній обстановці.

Бо зараз у нього виходить нескінченна гонка. Постійно то один підробіток, то інший, аби вистачило грошей на найнеобхідніше. Коли тут ходити співбесідами?

Я такий варіант невістці запропонувала, але та мене зразу відвадила. Ще так обурилася, ніби я запропонувала їй не на роботу повернутися, а вийти підробляти на трасу.

– Забезпечення сім’ї – обов’язок чоловіка. Якщо він не справляється, то це проблема. Значить, старається погано, – заявила мені вона.

Я розумію, що чоловік має бути основним здобувачем, але що вже тут поробиш, якщо ситуація так склалася? Вони ж сім’я, треба якось рятувати один одного. Але невістка іншої думки. Вона чітко відрізняє свої обов’язки та обов’язки чоловіка. Ось вона зі своїми впоралася, а далі буде що буде.

Мені ось цікаво, а що вона робитиме, якщо ми припинимо їм допомагати? Підробітки сина – це чудово, але мало.

Звичайно, ми так робити не будемо, допомагатимемо, поки можемо, бо такий саботаж насамперед піде на шкоду нашому синові, дружина йому весь мозок виклює.

З сином з приводу виходу його дружини з декрету ми теж розмовляли, але він тільки скривився, як від зубного болю, сказав, що вони самі розберуться і попросив не лізти до його дружини.

А хто до неї лізе? Дружина, а поводиться, як сусідка. Мені такі відносини всередині сім’ї незрозумілі. Адже якщо вона, припустімо, занедужає, син не сидітиме і чекатиме, коли вона виконає свої обов’язки, він і з дитиною посидить, і до плити встане.

Мені здається, якщо невістка не змінить свого рішення, то вони до кінця декрету розлучаться. У них і так постійне невдоволення одне одним, а відсутність грошей ще посилює цю проблему. Адже все можна так просто вирішити, було б бажання.