Син любить батька більше, ніж мене, хоча той з’являється в нашому житті раз на кілька місяців

Моєму сину, Артема, нещодавно виповнилося шістнадцять років. Зрозуміло, що він зараз перебуває у тому складному перехідному віці, тому наше з ним спілкування стає дедалі гіршим. Хоча лише кілька років тому мені здавалося, що в нас просто ідеальні стосунки.

Справа в тому, що з Кирилом, батьком Артема, я розлучилася, коли синові було дев’ять років. Ми прожили разом одинадцять років, і це були не найщасливіші роки у моєму житті.

Коли я виходила заміж за Кирила, мені здавалося, що я захопила успішний приз. Красивий, веселий, активний та щедрий хлопець – та про таке кожна дівчина мріє!

Тільки ось я швидко зрозуміла, що якості, добрі для звичайного хлопця, мало підходять для чоловіка та батька.

Так, Кирило веселий і компанійський, але він абсолютно безвідповідальний і не вміє витрачати гроші. І всі проблеми, які виникали у нашій сім’ї, мені доводилося вирішувати самій.

Але оскільки Артем був маленьким, я намагалася зберегти сім’ю. Думала, що дитині все ж таки краще рости з мамою і татом.

Однак чим більше я намагалася, тим гірше все ставало. І за підсумком ми з чоловіком все ж таки вирішили розлучитися. Все пройшло досить мирно.

І з сином я зблизилася після розлучення. Ми з ним начебто стали маленькою дружною родиною. Артем дуже сильно мене підтримував і щосили намагався допомогти. А ось Кирило, навпаки, відчув волю і почав дуже рідко спілкуватися з нами.

Ні, аліменти він платив добровільно та вчасно. Але із сином зв’язок майже не підтримував. Писав десь раз на місяць, майже ніколи не дзвонив і зустрічався також досить рідко.

Артем все це чудово помічав і питав у мене, чому так відбувався. Я казала, що тато все одно тебе дуже любить, просто в нього зараз багато інших справ, тому він не завжди встигає тобі написати чи подзвонити. Загалом виправдовувала його, як могла.

А потім, коли син уже став підлітком, я почала розуміти, що є багато питань, відповіді на які йому може дати лише батько. Тоді я вже сама зв’язалася з Кирилом.

– Слухай, я все розумію, – сказала я. – У тебе своє життя, ти дуже зайнятий і все таке. Але Артем твій син і завжди ним буде. І він зараз дуже складний період. Тому, будь ласка, допоможи йому та виконай свою роль батька хоч якоюсь мірою.

– Я тебе зрозумів, – сказав колишній чоловік. – Зроблю все, що в моїх силах.

Після цього ситуація трохи покращилась. Не сказала б, що Кирило став частіше ініціювати спілкування із сином, але коли Артем звертався до нього за допомогою, той намагався поговорити з ним та вирішити проблему. Ось і тут все пішло не так, як я передбачала.

Поступово мої стосунки із сином почали псуватися, а спілкування з батьком – покращуватись.

Я намагалася дбати про Артема. Звичайно, виховання дитини це не тільки пряник, але певною мірою і батіг. Доводилося йому щось забороняти, наприклад, пізні зустрічі із друзями. Або я не давала йому грошей на всі його хотілки.

Якось заборонила набити татуювання. Іншим разом не відпустила на дорогий концерт, квиток на який коштував як третина моєї місячної зарплати.

І на цьому тлі батько виглядав справжнім янголом. Наприклад, Артем захотів собі дорогі кросівки. Я відповіла, що на них нема грошей.

Син звернувся до батька, і той раптом надіслав йому грошей. І це лише один приклад із багатьох. Загалом, тато був добрим, а я поганий. І нещодавно син зі мною посварився.

– Краще б я з татом після розлучення залишився! – закричав він мені. – Ти мене взагалі не любиш. Тільки й робиш, що забороняєш усе підряд. А ось він завжди мене підтримує.

– А нічого, що з тобою проводжу кожен день, а батька ти бачиш раз на кілька місяців? – Запитала я.

– Це все через тебе! – закричав син. – Тато просто з тобою не хотів спілкуватися, то ти його дістала. І я також не хочу!

Після цієї сварки я навіть згодом поплакала. Мені прикро, що стільки років спочатку намагалася зберегти сім’ю, потім практично одна тягла сина. А тепер я ще й погана!

Може, я теж хотіла б займатися своїм життям, а всі побутові проблеми і сина скинути на чоловіка?! Тоді була б для Артема гарною мамою.