Світлана довго хворіла, поки до неї уві сні не прийшла бабуся і не пояснила їй, як прогнати хворобу з дому
«Прожени хворобу з дому!», – так уві сні одній жінці сказала бабуся. Жінка довго хворіла, ніяк не могла відновитись. Тільки вилікується від одного, інше починається. І слабкість мучить. І поганий настрій. І кішечка хворіє теж, а квіти на підвіконні в’януть.
І начебто головна хвороба відступила. Лікарі врятували. Але повністю одужати не виходить.
І під ранок наснилася бабуся Віра; вона майже сто років прожила! Стоїть у фартуху, рукави засучені, біля ніг – повне відро молока, як у житті й було. І ганчірка у руці. Чиста біла ганчірка. Баба Віра змахнула ганчіркою і наказала: «Прожени хворобу з дому, Олено!».
Жінка прокинулася. Не може зрозуміти, що зробити треба? Полежала у сумних роздумах. Може, погані впливи є у квартирі? Може зло десь ховається? Може хтось шкодить і наслав хворобу? У селі у баби Віри багато про це знали.
Тільки як знайти зло, щоб його вигнати?
Потім Олена пішла до аптеки. Абияк дійшла назад з пакетом ліків. Для себе та для кішечки.
І раптом зрозуміла. Коли переступила поріг.
Запах. Хоч і провітрювала іноді, але у квартирі стояв запах хвороби: спертого повітря, ліків, тліну та праху, нездорових випарів… Цей запах стоїть там, де довго й важко хворіють.
Навколо ліки. На тумбочці. На кухонному столі. На журнальному столику. Біля ліжка на поличці… І медичні документи: рецепти, напрямки…
Незастелене ліжко. Який сенс її заправляти, якщо знову лягаєш? Одро хвороби – так називали за старих часів ліжко хворого. А від одра хвороби до одра смерті недалеко…
Вікна брудні. Штори задерті, не дають світла проникнути в кімнати. Сил не було вікна помити, а напівтемрява стала звичною. Світло дратувало. Хвора людина у сутінках живе, так спокійніше.
В історії пошуку на комп’ютері – все лише про хвороби. Нічого цікавого та світлого. І запити до поліклініки, лікарні. Жодного листування без розповіді про хворобу. І листування вже майже немає. І по телевізору йде передача про хвороби.
І лежить на ліжку заношений халат та нічна сорочка. Одяг хвороби чекає на господиню. Одягнися в ці рубища і вболівай далі!
Пил усюди – як порох…
У будинку розташувалася хвороба. Недарма на старовинних картинах хворобу зображували як злу страшну жінку. Прийшла і не йде. речі свої розклала, запахом своїм просочила хату…
І Олена почала прибирання. Потроху, поступово, ганчіркою пил протерти, прибрати ліки в шафку, непотрібні папери та коробочки викинути, постіль заправити, – це неважко. А потім потроху та інше прибрати. І стане чисто. Провітрити ще треба. І пустити світло в кімнату.
І квартира набула нормального вигляду через пару днів. Ніщо не нагадувало про хворобу, не впадало у вічі. Речі злої гості були викинуті з дому. Олена в гарній сукні сиділа за комп’ютером, працювала. А кішечка повеселішала, грала із сонячним зайчиком. І світло лилося через чисте скло… І пахло сирною запіканкою, затишком та чистотою.
Поступово сили повернулися. Хвороба остаточно пішла. І кішечка видужала. А Олена вийшла на роботу у видавництво.
Невипадково у народі хвороби виганяють миттям, відкриванням вікон, чистим одягом, інколи ж темну силу женуть і батогом через поріг; віником вимітають символічно за межі будинку.
У цьому сенс: символічний і гігієнічний. І треба намагатися підтримувати здорову обстановку навіть у хворобі. Невипадково квіти хворому несуть, яскраві фрукти, намагаються забезпечити порядок і свіже повітря. Це є символи здоров’я. Вони допомагають вигнати з дому хворобу. Доповнюють призначене лікарем лікування.
І думки треба направити на добре, світле, корисне. Треба намагатися виганяти зло простими способами, а не дозволяти йому розташуватись у нашому домі.