Свекруха вимагає знайти діверу роботу, а той постійно відмовляється, бо йому все складно

Ми з чоловіком втомилися червоніти перед друзями і знайомими через дівера. А свекруха все від нас ніяк не відстане, вічно вимагає, щоб знайшли її хлопчикові роботу.

Так-то свекруху теж можна зрозуміти: молодший син сидить у неї на шиї, нічого не робить, а їсть часто і з апетитом. Вигнати цього двадцятип’ятирічного  чоловіка у неї рука не піднімається, та й куди він піде без грошей, але й годувати його все накладніше.

У Сергія, брата чоловіка, є освіта, але ось якось вона йому в житті не знадобилася. У принципі, нічого страшного, це поширена проблема, у мене чоловік теж щось якось за дипломом не зміг влаштуватися.

Але крім небажання працювати за дипломом у Сергія є небажання працювати взагалі. Йому скрізь важко, у нього ніде нічого не виходить, а ламати себе він не хоче.

Свекруха спочатку сама намагалася прилаштувати діточку, але щось пішло не так. Одна робота, друга, третя – скрізь Сергій, дай Боже, по три місяці попрацював.

І щоразу скаржився, що йому важко дається. Там із цифрами працювати – а він гуманітарій. Там облік вести – а він розсіяний. Там багато ходити й тягати – а в нього спина болить.

Йшов і ніде в нього не тьохкало. А чого б йому напружуватися, якщо знає, що вдома стоїть ліжко, за комуналку мати платить, он супу наварила, можна спокійно поїсти.

Перебравши всі свої варіанти працевлаштування, турботлива матуся вирішила спантеличити нас. Мовляв, у нас і зв’язків побільше, і робота не така допотопна, як у самої свекрухи.

Чоловік пошкрябав у потилиці і пішов обдзвонювати знайомих. Перший погодився допомогти, відправили невістка туди на співбесіду. Пройшов, став працювати, начебто все добре. Але через два місяці йде – важко йому, незрозуміло, голова пухне.

Знайомий, м’яко кажучи, незадоволений такою підставою, бо вийшло, що він людину привів, а ця людина місце позаймала і звалила, а роботу робити треба.

Так ми обпеклися ще тричі. Уже після першого разу не хотіли з цим зв’язуватися, але все одно пішли на поводу у свекрухи, яка вимагала від нас допомоги.

Однак зараз уже ні я, ні чоловік не збираємося далі псувати стосунки з хорошими людьми і підкидати їм Сергія. От були б у нас можливості заслати дівера в стан ворогів, тоді без питань.

Сергій не хоче працювати, він постійно відмовляється, бо йому все важко. Яка б це не була робота – це для нього важко. Там же треба вставати вранці, кудись їхати, а потім (о, жах!) ще й працювати.

Таке діверю не підходить. Він розуміє, що просто так відмовлятися не можна, у мами може скінчитися терпіння, і вона вижене дармоїда на вулицю.

А так він начебто влаштовується, начебто старається, але от невдача – робота-то все невідповідна! А мама ж не хоче, щоб її синок був нещасний і помер від перенапруги на роботі?

І свекруха ведеться на всі хитрощі молодшого сина, хоча вона далеко не дурна. Просто їй це зручно. І рішень ніяких ухвалювати не треба, і провину всю є на кого звалити – на нас. Це ж ми ніяк не можемо підібрати невістку чудову роботу.

– Ну, самі-то ви на хороших місцях працюєте. Що ж ви Сергія ніяк не можете прилаштувати? – обурюється вона.

Ось уже чого ми точно робити не будемо, так це намагатися влаштувати Сергія туди, де ми з чоловіком самі працюємо, а то маємо всі шанси поставити на кар’єрі жирний хрест.

Я по чоловікові бачу, що скоро його остаточно дістануть претензії мами і щось буде. Він і так занадто довго терпить її наїзди, що йому, взагалі-то, невластиво. І я навіть думати не хочу, що буде, коли його все дістане. Вже точно нічого хорошого.

А дівер продовжує сидіти на шиї мами і його все влаштовує в цьому житті. Сам він навіть уже не робить вигляд, що шукає роботу. І цього свекруха воліє не помічати, зате на нас наїжджає, що ми Сергія не влаштовуємо в нормальне місце.