Свекруха розпланувала наше весілля, а потім образилася, коли ми вирішили її не влаштовувати

Я зовсім не вмію сваритись. Мені вже не раз говорили, що треба було б до цього віку відростити зуби і вміти давати гідну відсіч кривдникам. Але я завжди така була. У дитинстві, коли на мене репетував тренер, я просто замикалася в собі, ця звичка так і залишилася зі мною.

Усередині я можу обурюватись і обурюватися, але безпосередньо людям відмовити не виходить. Зізнатися, з таким характером буває іноді складно, зате всі, хто мене добре знають, вважають, що я м’яка і дуже добра людина. Адже я ніколи ні з ким не сварилася.

Раніше я рідко стикалася з ситуаціями, коли хотілося заперечувати опоненту за будь-яку ціну, але все змінилося, коли мій хлопець познайомив мене зі своєю мамою. Майбутня свекруха швидко розкусила мою слабкість і вирішила підім’яти мене під себе.

Ми з моїм майбутнім чоловіком з’їхалися після року стосунків. Родичі з обох боків відразу почали пророкувати нам весілля і активно до нього готуватися. Хоча ми подібних заяв не робили.

Але далі за всіх зайшла потенційна свекруха. Вона обрала мені весільну сукню! Причому не просто десь в інтернеті знайшла картинку і тицьнула на неї пальцем. Вона заморочилася і пішла весільними салонами.

Там консультантам описувала всі особливості моєї фігури та просила показати їй найбільш підходящі моделі. Вона була у трьох салонах і підібрала для мене сукню. Звісно, на свій смак!

Не скажу, що воно старомодне чи потворне, просто воно кардинальним чином відрізняється від того, що я б хотіла бачити якби у мене було весілля. Але свекруха була в захваті від своєї кмітливості та реалізації ідеї. А я просто мовчки дивилася фотографії із салонів, якими радісно ділилася мама мого хлопця та в паніці думала, як мені все це припинити.

Нагадаю в той момент і не йшлося про весілля. Ми просто почали жити разом.

Коли свекруха зрозуміла, що я не відшила її з фотографіями весільних суконь, вона пішла далі.

Через місяць мене посадили на диван і почали показувати інші фотографії. То були весільні фотосесії. Виявляється, весь свій вільний час останніми днями свекруха витратила на студіювання сторінок весільних фотографів.

Вона зупинилася на двох, порівняла їх прейскуранти, навіть зателефонувала, щоб уточнити якісь деталі. А мені вже показували роботи фіналістів конкурсу відбору.

Я знову перебувала в глибокому здивуванні. Навіть закралися сумніви, а може, мій чоловік щось приховує від мене? Може він уже обручки купив, а мені не наважується сказати, зате мама вже в курсі?

Але чоловік нічого не знав. А тим часом його мама вже дісталася до ювелірних магазинів! Уявляєте, вона вибирала нам обручки.

– Подумати не могла, що кільця зараз коштують так дорого! – обурювалася вона. – Але в будь-якому випадку на кільцях заощаджувати не можна, це символ шлюбу, вони з вами будуть все життя.

Всі ці розмови вже мене нервували. Було повне відчуття, що я беру участь у якомусь розіграші. Навіщо вона це все робить? Адже її про це ніхто не просив. Та я хоч і не лаялася, але й захоплення не виявляла. Просто кивала та дивилася фотографії.

І тут майбутній чоловік робить мені пропозицію! Це було несподівано і, якщо чесно, увігнало мене в паніку. Як ми організовуватимемо весілля, якщо свекруха вже примудрилася все спланувати і вибрати? Я не хочу бути маріонеткою на власному весіллі.

Запропонувала чоловікові просто розписатися. Без весілля, без вечора, без свідків. Так мені буде спокійніше. І не доведеться ні з ким сперечатися та доводити своє право на те весілля, яке хочеться саме мені.

Ми просто пішли до РАЦСу та зареєструвалися. І нікому нічого не сказали. Ми ж і так вже жили разом, тож суттєво нічого не змінилося.

Я розповіла свекрусі про те, що ми вже одружені, коли через три місяці вона почала рекламувати відомого у місті весільного ведучого.

Ах-ха-ха! Я навіть не думала, що мені може принести задоволення чиєсь розчарування. Але це було чудово!

Свекруха не повірила мені і тремтячи руками стала набирати номер свого сина. Як вона репетувала! Кричала йому в трубку: «як ти міг?!», водночас кликала свекра з сусідньої кімнати: «ні, ти чув, що вони зробили?».

А потім мама поставила нам умову: ми повинні розлучитися і одружитися знову! Але вже по-справжньому! Щоб мати змогла реалізувати всі свої ідеї! Загалом півроку не спілкуємося. Добре так стало, спокійно.