Свекруха обурювалася, що ми позбавили її весілля, а потім вирішила діяти сама

Я ніколи не мріяла про пишне весілля. Чомусь у нас у суспільстві прийнято вважати, що всі дівчатка повинні буквально пищати від захоплення, якщо їм пообіцяти банкет у ресторані, біле плаття та салют під фінал вечора.

У мене є такі приятельки, які мало не зі старшої школи фасон для весільної сукні вибрали. Одна навіть фотографії з інтернету зберігала з варіантами, коли в неї навіть чоловіка і близько не було.

Я завжди хотіла звичайну реєстрацію. Без натовпу родичів та тамади з фотографами та операторами. Бачила я ці відео з весіль, раз подивишся, і більше ніколи такого бажання не виникне.

Але мій обранець, коли він був ще самотній, навіщось наобіцяв своїм родичам, що в нього буде найкрутіше весілля в місті. «Наобіцяв» – це на чергові набридливі питання про одруження відповідав, що коли це станеться, то гулятимемо три дні, кортеж і пісні під баян.

Місто у нас невелике, розваг небагато, от свекруха і чекала, мабуть, весілля сина як. А тут я!

З чоловіком ми багато разів на цю тему проговорили. Неодноразово все обдумали та зважили. Коли чоловік став ціни прикидати, а сума витрачених грошей на понти вимальовувалась вельми пристойна, то майбутній чоловік теж став схилятися до мого бачення урочистостей.

Чоловікові на момент нашого одруження було вже двадцять вісім років. Рівно стільки свекруха чекала на своє, як вона вважає, заслужене свято. Адже їй, нібито, обіцяли тамаду, наклейки на машини, зерно кидати, коровай їсити, а ще обов’язково викуп нареченої та інші радості.

Окремим щастям для свекрухи було запросити рідню з іншого міста, за триста кілометрів від нашого. Обов’язково треба було перед ними покрасуватись. Тому що вони по життю влаштовані комфортніше і достаток у них більший, ніж у свекрухи. А свекрусі треба, щоб «вони були не гіршими».

А ми вирішили, що на вечір після реєстрації запросимо лише батьків, мою сестру та брата чоловіка з дружинами. І все, жодної рідні до п’ятого коліна. І тамади теж не буде, і конкурсів цих безглуздих.

Майбутній чоловік тримався, як міг. Він кілька разів сперечався з мамою і доводив, що це наше спільне рішення, а не «вона тебе підім’яла під себе, ти ганчірка, хоч ще навіть одружитися не встиг!».

Мене чоловік просив у їх з мамою розбирання не лізти, бо він «все залагодить сам». А потім ми поїхали якось до свекра в гості вдвох. І мама вирішила вивалити усі свої претензії на мене. Розрахунок був очевидним на те, що я не зможу її натиску протистояти.

У результаті мені довелося влаштувати мамі чоловіка лекцію на тему, що в неї вже було весілля, яке ви хотіли. А ми із чоловіком хочемо провести цей день по-іншому. Ну не хочу я під ваші крики при всіх цілуватися! Що я тепер через це ущербна?

Говорила я все це дуже чемно. Але наприкінці все ж таки не втрималася і додала, що весілля це справа добровільна. І наша справа з чоловіком гостей покликати, а якщо вже хтось не хоче приходити, тому, як ця урочистість не відповідає якимось їхнім канонам, то ми не образимося.

Начебто і позицію свою зазначила, що моя думка не зміниться, і не послала відкритим текстом. Свекруха після цієї розмови нападки на чоловіка припинила і начебто заспокоїлася.

Але в день реєстрації шлюбу при виході з РАЦСу нас «випадково» чекав баяніст, який грав улюблену пісню свекрухи, а свекруха, дуже щаслива, співала! А свекр знімав усе це дійство на смартфон.

Я від такого повороту впала в цілковитий ступор на кілька секунд. Такого зухвалого втручання у наше з чоловіком свято я ніяк не очікувала. Мабуть, свекрусі так хотілося побути в центрі уваги і перетягнути цю саму увагу на себе, що вона вирішила діяти сама.

Я цей концерт додивлятися не стала, а просто попрямувала до машини. Вечір я якось намагалася триматися. Не хотілося, щоби батьки за мене переживали. Але всередині в мене кипіла ціла буря емоцій. Чоловікові теж від мене дісталося, але він клявся, що не знав про мамині задуми.

Ось цікаво, тепер свекруха розраховує, що ми з нею після такого дружитимемо? Я точно з нею спілкуватися більше не маю наміру.