Свекруха: -А чому б твоєму синові не пожити у бабусі? Ось я поїду і повернеться, заважає він мені.
До нас приїхала свекруха поки у неї йде ремонт. З цього моменту наше життя перевернулося з ніг на голову. Чоловіка як підмінили.
Він готовий робити все. Але це півбіди, вона прямо поїдає мого маленького сина.
Коли ми зустрілися з Михайлом, я тільки пережила важке розлучення. Від першого шлюбу є син Діма, йому 3 роки.
Міша одразу подружився з дитиною, мене це підкупило. Ми зустрічалися пів року і вирішили жити разом. Через пару місяців ми розписалися, без торжества та інших принад.
Тоді Олена Іванівна просто проігнорувала наше запрошення. За два роки спільного життя в гості вона приїжджала тільки 2 рази. Зупинялася у подруги і нас радувала візитом на вечерю і не більше.
Навіть тоді вона вела себе гордовито і всім виглядом показувала, що я її синові не пара. Я терпіла, вже не хотілося псувати відносини. Синочку вона ще тоді намагалася дорікнути, але чоловік переводив розмову і її моралі закінчувалися.
Зараз вдома не можливо перебувати. Свекруха поводиться, як господиня. Може закритися на весь ранок у ванній, хоч і знає що нам на роботу і в садочок.
Якщо вона знаходитися в залі, то боронь господь Діма зайде в кімнату. Дитина взагалі боїться зайвий раз вийти з кімнати, інакше вислухає цілу лекцію про правила поведінки і етикету та іншого.
Чоловік взагалі боїться слова проти сказати. Але ж це вона у нас в гостях і це моя квартира, а відчуваємо ми себе гостями в своєму домі.
Зараз Олена Іванівна взагалі насіла на чоловіка, коли я збираюся народжувати. Адже Діма це мій син, а нам потрібна спільна дитина.
Роки йдуть, я не молодію, інакше що за дружина. Вона вважає мене нахлібницею, що сидить на шиї у її синочка, але я ж працюю.
А вчора взагалі попросила делікатно так відправити сина до бабусі, заважає він їй. Природно поки вона гостює, я категорично проти і свою дитину не відпущу.
Єдине що мене турбує в цій ситуації, адже для дитини це величезний стрес, може і правда краще побути у люблячої бабусі, ніж тут.
Але це означає поступитися свекрусі, а що потім буде? Мені теж переїхати, щоб не муляти їй очі? Порадьте як бути, я вже змучилася.