Сусід-ріелтор розповів, яка каверза чекає літніх людей, які міняють велику трьохкімнатну квартиру на скромну однушку

Коли ти вже в літньому віці, то величезна трикімнатна квартира здається палацом, яким і ходити якось страшно. Це порожнє і велике приміщення, яке просто неможливо заповнити, коли тобі за 70.

Часто в таких випадках люди похилого віку воліють поміняти велику трикімнатну квартиру на скромнішу однокімнатну. Однак у такій, здавалося б, логічній дії можуть бути підводні камені. Зараз ви дізнаєтеся, що думають із цього приводу ріелтори. Розповідаю все зі слів мого сусіда.

У нас була велика родина

Сім’я у нас була справді величезна. Нас було троє — два мої брати і я. І ось коли мій молодший брат поїхав від батьків, вони почали замислюватись, чи потрібна їм така велика квартира.

Все-таки, платити за неї теж треба чимало, Та й ходити таким великим простором, коли ти вже на пенсії, якось важко, і тоді вони вперше задумалися про те, щоб поміняти свою трикімнатну квартиру на однокімнатну.

Чи вигідно насправді міняти трикімнатну квартиру на однокімнатну

Насправді, вартість оплати трикімнатної та однокімнатної квартири не надто й відрізняється. А ще рідко хтось думає про те, що в новій квартирі потрібно буде робити ремонт, змінювати обстановку, це все теж гроші.

Мої батьки, однак, вирішили, що варто спробувати та почали шукати квартиру. І як тільки зайшли до однієї з обраних, відразу стало зрозуміло, що це не їхній варіант.

У думках все здавалося набагато прагматичнішим – ну, одна кімната, кухня, ванна, Що ще потрібно? Але коли зайшли до квартири, стіни ніби зрушувалися.

Батьки раптом зрозуміли, що все-таки їм потрібний і свій особистий простір. У своїй трикімнатній квартирі вони, якщо що, могли розійтися по різних кімнатах.

Батько дивиться футбол по телевізору, а мати ввімкне серіал в іншій кімнаті. І ніхто нікого не дратує та нікому не заважає. Та й до того ж, приймати у трикімнатній квартирі велику родину набагато простіше, ніж в однокімнатній. Якщо що, можна і з ночівлею залишитися, а в однушці такого точно не зробиш.

Ще згадався такий, начебто, не важливий елемент — це сусіди. У своїй квартирі батьки прожили вже 33 роки, і за цей час вже давно склалося якесь коло спілкування. З усіма сусідами вони були в добрих стосунках, ніхто ніколи не шумів, а якщо що, могли б допомогти з усілякими справами.

Загалом, подумали, і вирішили, що квартиру все-таки залишать. Вибрали собі по одній кімнаті, як особисті, облаштували їх по-своєму. А зал став таким спільним приміщенням, де можна було проводити час удвох та зустрічати родичів та друзів.