Стою в черзі а магазині з добрим знайомим і тут незнайомий здоровань зажадав в нього карту

Як давати іншим? Іноді людина сама переходить грань і віддає надто багато. Вона позбавляє блага близьких, про яких повинна дбати.

Виснажує свої ресурси, їй доводиться працювати більше, скорочувати відпочинок, позбавляти себе насолод або навіть необхідного.

І безмірною щедрістю людина розбещує інших, які приймають дари як належне. І вже починають вимагати.

Про це я говорила, чекаючи черги до каси. Зустріла знайомого в магазині, дуже добрий, але вже нервовий чоловік. Його виснажили вимогами та проханнями.

Він виклав на стрічку скромні покупки. І чекаємо на свою чергу в касу.

А зовсім поряд інша каса. Міцний здоровань у дорогому пальті виклав на стрічку свої покупки. Майбутні покупки.

Ну просто гора делікатесів та напоїв! І морепродукти, і цукерки у яскравих красивих коробках, сири та шинки, ковбаси та ікра! Навіть дивитись приємно. Та тривожно.

Тому що на гору продуктів і іскрометних напоїв ми подивилися, коли цей великий випещений чоловік уривчасто так сказав моєму знайомому:

– Картка є? Дайте свою карту!

Ось це так. Якось дивно стільки набрати всього, а розраховуватись чужою картою. І мій знайомий розгубився; він картку тримав у руці. І не знав, як бути. Дати карту чоловікові із багатим вибором? Це ж дико. І я хотіла сказати, що це дивно, милостивий пане. Навіть якщо ви забули карту, треба якось вирішити питання. Ви ж не просто хліб купили!

Але чоловік раптом засміявся. І сказав, що він мав на увазі карту знижок магазину. Вибачте, якось грубо пролунало. Вибачте. Я про карту знижки. Чи немає у вас? Виручіть, будь ласка. Я не грубіян, просто не подумав!

Звичайно, карту знижки знайомий дав негайно. І йому ще бонуси зарахували за покупки здорованя. І ми всі разом посміялися з ситуації.

Але це й була відповідь. Сплатити гору чужих делікатесів на вимогу – це зайве. Це помилка. Грабіж.

А допомогти отримати знижку – це інше. І за це прийдуть бонуси. Шоколадка або апельсин.

Або ось хліб і молоко купити тому, хто має труднощі – це теж правильно. Якщо не вимагають брутально, нависаючи над тобою. Від душі дати, без здирства…

І знайомий погодився. Він сам дозволив перейти кордони. І треба потихеньку міняти свій спосіб комунікації з іншими людьми. Щоб не оплачувати чужу ікру та шинки. І мати можливість посильно допомагати за власним бажанням. А не за грубим окриком та вимогою…