– Справа навіть не в тому, що тобі важко, справа в його ставленні до тебе, розумієш? Йому наплювати, що ти зайнята, його величність снідати бажають…

Алла виросла в консервативній родині військових. Її мама і бабуся жодного дня не працювали, займались тільки домом, дітьми та рукоділлям. Алла й сама завжди була дівчиною консервативних поглядів. Вона закінчила інститут і вийшла заміж.

Чоловік у неї теж справжній консерватор. Хтось з неприязню ставиться до таких чоловіків, але Алла завжди саме такого чоловіка і шукала. Зате тепер вона саме «заміжня»: за чоловіком – як за кам’яною стіною. Розподіл ролей у них в сім’ї традиційний: на Аллі господарство і дитина, вона не працює, хоча синові вже шість, і працювати не збирається. Сім’ю забезпечує чоловік, і справляється з цим непогано. У матеріальних питаннях Алла звикла повністю покладатися на чоловіка: вона ніколи не переймається тим, де дістати гроші. Якщо щось треба – вона просто говорить чоловікові, скільки. Чоловік практично ніколи не відмовляє.

З іншого боку, Алла теж зайвого не просить. Тільки те, що дійсно необхідно. Звісно, чоловікові доводиться багато працювати й весь побут на Аллі. Вона готує, прибирає, займається з дитиною. Чоловік в побутові питання не вдається абсолютно, аж до того, що навіть і не знає, де взяти чисті шкарпетки та білизну. Єдине, що він робить в домі – трохи спілкується з сином після роботи, коли вдається прийти додому раніше.

Дивно, але подруги та знайомі Алли – а це зараз в основному мами, з якими вони разом ось уже кілька років гуляють на майданчиках і водять дітей на гуртки – дивляться на неї з жалістю. Хоча у багатьох з них ситуація, в принципі, така ж – живуть з дітьми на забезпеченні чоловіка. При цьому вони не бачать необхідності, наприклад, вставати вранці та готувати чоловікові сніданок – мовляв, невже він сам не зробить собі бутерброд і не наллє кави?

Алла ж встає щоранку, готує сніданок, будить чоловіка, допомагає зібратися, подає чистий одяг, проводжає на роботу. Адже для того і сім’я, щоб піклуватися один про одного, чи не так? У неділю Алла завжди з ранку дає чоловікові відіспатися, тихенько годує сина на кухні сніданком і веде гуляти у двір. Так було і того разу.

На майданчику біля будинку зібралася компанія, кілька мам і діти 5-7 років. Діти добре грали, мами спілкувалися. І тут дзвінок чоловіка з питанням, що на сніданок. Алла взяла сина і пішла додому – накрила стіл, зварила кави. Син попросився до друзів і Алла через 10-15 хвилин вийшла у двір знову.

Вона одразу зрозуміла, що весь цей час, поки її не було, «подруги» тільки те й робили, що обговорювали її. Мовляв, ну взагалі ні в які ворота – цар прокинувся, клацнув пальцями й вона все кинула і побігла кави йому подавати! Як прислузі дзвонить в дзвіночок! Навіть гірше. Гаразд сама побігла, але і дитину зірвала, він теж не хотів йти, так добре грав з друзями. І тільки для того, щоб налити в чашку кави та поставити під ніс тарілку з сирниками? А сам він що, не впорається з цим завданням? Тьху! Що за родина, що за чоловік, що за неповага до дружини!

– Не можна так до себе ставитися! – накинулися на Аллу приятельки. – Ти його розбалувала і на голову вже до себе посадила! Хоч раз запропонуй йому поїсти самому! Не зламається ж він.

– Та мені не важко зовсім! – виправдовувалася Алла. – До того ж він дійсно не вміє робити сирники!

– Не вміє – нехай їсть бутерброди! – заперечили подруги. – Справа навіть не в тому, що тобі важко, справа в його ставленні до тебе, розумієш? Йому наплювати, що ти зайнята, його величність снідати бажають … Ось у нас в родині таке немислимо. Мій чоловік вранці йде тихо, щоб мене випадково не розбудити … А твій – думає тільки про себе … У вихідний день міг би сам піднятися і приготувати тобі сюрприз. Але у нього такого і в думках немає …

Алла нічого особливого в такому положенні не бачить, доглядати за чоловіком їй навіть приємно. Але, можливо, з боку видніше, і ситуація дійсно насторожує?