Невістка рідної сестри зачастила до мене в гості – вирішила, що я стану на її бік у суперечках зі свекрухою
Ніколи не вгадаєш, кого у супутниці життя вибере син. Можна тільки сподіватися, що попадеться розумна і любляча жінка.
Сестрі моїй, на жаль, із цим не дуже пощастило. Вона старша за мене на п’ять років, їх із чоловіком син Ілля рік тому одружився. Я казала Галині, що рано одружуватися у 25 років, на що вона мені резонно відповіла, що молодь все одно нікого не слухає.
Інна – так звати дружину Іллі – мені відразу не особливо сподобалася. Дівчинці всього 23 роки, а думає про себе Бог знає що. І найголовніше – ніколи прямо не скаже, що думає, тільки зарозуміло посміхається і мовчить.
Загалом, мені вона здалася байдужою. Адже вона єдина дитина в сім’ї, а це завжди дається взнаки – егоїсткою виросла. У нас із сестрою повний комплект: і син, і донька в обох є.
Але Інна – дівчина гарна, доглянута. І найголовніше, що стосунки у них із моїм хрещеником начебто добрі. А що нам треба? Головне, щоби діти були щасливі.
Сестру ж у невістці бентежить багато. По-перше, у нашій сім’ї, а особливо – Галині та її чоловікові – дивно бачити, щоб жінка не працювала. Галя відразу після школи пішла на фабрику, потім вищу освіту вже заочно отримувала.
– Уявляєш, я її питаю – ну добре, університет ти вже рік, як закінчила, а що далі? Роботу не шукаєш, дитину ви заводити поки не плануєте, чим займатимешся? А вона тільки посміхається та мовчить, – ділилася зі мною сестра.
– Ой, та відчепись ти від них, вони одружені всього два роки, розберуться, – заспокоюю я Галю.
У мене взагалі характер легший, веселіший, може, тому і молоді зі мною спілкуватися простіше – що моїм доньці з сином, що племіннику з дружиною та племінницею. Ілля з дружиною люблять до нас у гості ходити: я у вихідні завжди печу і готую щось смачне.
А тут помітила, що до мене на чай Інна сама зачастила. Навіть у будні. Я прийду ввечері з роботи, а вона дзвонить:
– Тьотя Люба, а ви вдома? Я тут повз йшла, можна до вас зайти?
– Та приходь, звісно, – відповідаю я.
А сама думаю: «Щось часто ти повз мій будинок гуляти стала…»
Мені, звичайно, спочатку приємно було, що у невістки сестри така довіра до мене – я для неї немов старша подруга. А потім стала помічати в наших з нею розмовах неприкриті лестощі: мовляв, у мене булочки із заварним кремом смачні, вона таких ніколи не пробувала!
Або, наприклад, згадала шарф, який я їй на минуле Різдво подарувала. Каже, що носить із задоволенням. Але мені вже не 15 років, щоби на такі дешеві компліменти реагувати. Ні, гадаю, дівчинко, щось ти задумала!
І правда не змусила себе чекати, як то кажуть. Сидимо ми вкотре ввечері, чай п’ємо з абрикосовим варенням, і моя гостя каже:
– Знаєте, тітка Люба, мені з вами так легко! Чому мама Галя не така, як ви?
– А яка мати Галя? – обережно перепитала я.
– Ну, вона строга, завжди до мене з якимись претензіями пристає. Я вважаю, що ми з вами, гарні жінки з легким характером, маємо триматися разом! – видала Інна.
Я подивилася на неї довгим поглядом і сказала:
– А з чого ти взяла, дівчинко, що я з тобою буду свою сестру обговорювати? Та ще й у такому тоні?
Дружина племінника змінилася на обличчі і тільки кліпала очима.
– Я тебе знаю рівно дві хвилини за мірками нашої родини! А сестра моя Галя – найкраща людина на світі, ми з нею за життя та вогонь, і воду пройшли. І ти вирішила, що я ось так просто за очі її обговорюватиму або навіть засуджуватиму з якоюсь вертихвісткою? Та в Іллі за життя може ще п’ять дружин буде, а сестра в мене одна! – видала я Інні, нарешті, все, що думала.
Вона подивилася на мене зі своїм фірмовим виразом обличчя – поблажливою усмішкою – і мовчки почала збиратися.
І в мене тепер душа болить – сказати сестрі чи ні про цю нашу розмову? Вона невістки і так не особливо шанує, а тут взагалі скандал влаштує … А син при сварці вибере сторону не матері, а дружини, це зрозуміло – він Інну просто обожнює.
Почекаю поки – не турбуватиму Галю такими чутливими темами. А з Інною я більше наодинці зустрічатися не збираюся, тільки разом із моїм племінником. Треба ж яка неприємна дівчинка виявилася!