– Ще не вистачало, щоб малолітня дочка мене з коханим чоловіком розлучила

Я ще з інституту дружила з Ірою. У тридцять років вона розлучилася з чоловіком, вони почали лаятись і вирішили розлучитись. Вона сама виховує дочку, грошей не вистачає, заміж вдруге не вийшла. Іра пробувала зустрічатись з чоловіками, але  сім’ю створити не вийшло.

Нещодавно щаслива Іра розповіла мені, що з’явився на її життєвому шляху чоловік мрії: ровесник, спокійний, ввічливий, не красень, але симпатичний. Звуть Романом. Іра після зустрічей з ним вся сяє від радості, можна сказати, друге дихання у неї відкрилося.

Вона почала Романа запрошувати в гості, з дочкою познайомила. Але Діана, донька Іри, не прийняла його, спідлоба дивиться, не розмовляє, тільки фиркає. Іра впізнати дочку не може. Були у неї до цього два претенденти, – Діана їх миролюбно зустрічала, маму підбадьорювала, щоб заміж виходила. А тут як підмінили дитину.

Іра спочатку намагалася поговорити з дочкою, але Діана сказала, що не подобається їй Роман: “Поганий він, якийсь несправжній”, – відповіла Діана і замкнулася в собі. Іра не пішла на поводу у дочки, подумала, що примха на неї знайшла, тому вирішила Романа запросити жити до себе.

– Набридло копійки рахувати, – скаржилася мені Іра, – зарплата маленька, продукти дорожчають; я і так все найдешевше намагаюся брати. Добре, що хоч квартира є, а то взагалі не знаю, щоб б робила.

Але після того як Іра зійшлася з Романом, дочка  оголосила матері справжній бойкот: не розмовляла з нею. А Роману постійно грубила. На подив, чоловік намагався знайти спільну мову з дівчинкою: пропонував з уроками допомогти, але Діана відмовлялася і говорила, що він хоче її задобрити. А потім і зовсім стала шкодити: то солі в суп насипле йому, що їсти неможливо, то в черевики канцелярські кнопки підкладе, – загалом, усіляко по-дитячому намагалася вижити Романа з дому.

– Ще не вистачало, щоб  малолітня дочка мене з коханим чоловіком розлучила, – обурювалася Іра.

А потім пояснювала Діані, що Роман працює, грошей їй дає на продукти, а це допомогає їм. Але Яна ніби не чула маму.

Перед реєстрацією шлюбу Діана додумалася викрасти їхні паспорти, кільця і ​​вимазати варенням костюм Романа та плаття матері. А сама втекла з дому. Спочатку Іра дуже злилася; реєстрацію довелося скасувати, поки не знайдуться паспорта. Втім, коли ввечері Діана не прийшла додому, вона стала вже турбуватися, чи не сталося чогось з нею.

Роман заспокоював, казав, що набігається і повернеться. Але була вже десята вечора, а дочки не було вдома. Іра злякалася не на жарт: обдзвонила всіх ближніх і дальніх родичів, всіх друзів і знайомих, подруг і однокласників Діани, – дочки ніде не було. Тоді вона звернулася в поліцію.

Роман став нервувати:

– Знав би, що у тебе така дитина проблемна, не став би зв’язуватися. А тепер ось сиджу без паспорта і костюм зіпсований, а на нього гроші витрачені. Не дитина, а проблема ходяча!

Іра вперше за весь час раптом зрозуміла, що за всі ці місяці Роман нічим істотним їй не допоміг, крім невеликих сум грошей на продукти. Зате після реєстрації шлюбу домовилися, що вона пропише його. Але тепер, бачачи байдужість чоловіка до зникнення дитини, вона вперше засумнівалася, чи правильно робить, чи не поспішила вона. Можливо поведінка дочки – це її інтуїція, яка підказує, що Роман не той, за кого себе видає.

Я вже була в Іри вдома, щоб підтримати її, як пролунав дзвінок у двері; подруга кинулася відкривати, подумавши, що з поліції прийшли, або дочка повернулася. Але на порозі стояла жінка приблизно одного віку з Ірою.

Дама запитала Романа, Іра покликала його. Ну а потім почався справжній жах: дама кинулася на Романа і трохи очі йому не видряпала. Вона кричала, що він жив з нею, виманив у неї сімсот тисяч і квартиру ледь не відтяв. Роман  кричав, що не знає її, що це якась божевільна. Але жінка, прийшовши в себе, сказала нам, що сусіди можуть підтвердити, що Роман у неї жили два місяці. Загалом, дама пішла, вимагаючи з Романа гроші, погрожувала судом.

Іра Романа виставила з його спортивною сумкою, в яку увійшли пара сорочок, три футболки, джинси та зіпсований варенням костюм. Паспорт пообіцяла повернути при першій можливості.

Сидіти вдома ми з нею вже не змогли. Вийшли на вулицю, щоб провітритися і прийти до себе після всього, що щойно відбулося. І раптом бачимо, від сусіднього під’їзду жінка йде з дитиною. Придивилися: так це ж Діана!

Жінка пояснила, що дівчинка сиділа на майданчику останнього поверху і плакала, а вона випитала, в чому справа, заспокоїла, напоїла чаєм і вмовила піти додому. Іра, обнявши Діану, плакала, а дочка просила вибачення:

– Мамочко, я більше так не буду.

– Це я так більше не буду, – плакала Іра, – під сорок років, а розуму немає; дитина і той відчувала пройдисвіта, інтуїція допомогла.

Загалом, в Іри з дочкою все налагодилося.

А потім раптом трапився приємний сюрприз: колишній чоловік Іри влаштувався працювати на хорошу роботу і став хороші аліменти платити, та ще й крім цього грошима допомагати. За ті п’ять років після розлучення ні Іра, ні її колишній чоловік – батько Діани – своє особисте життя не влаштували. І якось при зустрічі сіли поруч, та обговорили своє життя. І зійшлися. Зараз все у них добре. Іра каже:

– Навіть якщо й далі там працювати не буде, не засмучусь, тому що доньці він рідним батьком доводиться і мене любить. А все інше додумаємо, доробимо, добудуємо.