Сестра заборонила мені приїжджати до батьківського дому, а мама її підтримала.

У нас із сестрою досить велика різниця – шістнадцять років. Батьки завжди хотіли другу дитину, але у них все ніяк не виходило.

Між нашим народженням у мами була ще одна невдала вагітність. Тож молодшу дитину всі чекали з особливим придихом. Я теж у дитинстві хотіла собі братика чи сестричку, але до шістнадцяти років якось ентузіазм уже охолонув.

У зв’язку з тим, що я була вже досить дорослою на момент появи на світ Христини, на мене теж поклали якусь частину обов’язків щодо догляду за дитиною.

Гуляти з коляскою швидко стало виключно моєю прерогативою. Був навіть випадок, коли якась мимопрохідна бабуся вирішила, що це моя дитина і почала вичитувати мене посеред вулиці за те, що я народила школяркою.

Сестру я завжди любила. Коли влаштувалась на свою першу роботу, майже всі свої гроші витрачала на неї. Від батьківського будинку я живу достатньо на великій відстані, і приїжджати виходить не кожних вихідних. Тому я завжди привозила для молодшої сестрички цілі пакети подарунків.

Нині Христині сімнадцятий рік. За своє життя вона ніколи нічого не чула відмови. Усі родичі її постійно задаровували подарунками та грошима.

У сестри є останні сучасні гаджети. Одягається вона вдвічі дорожче, ніж наша мама. З перукарем та манікюром та сама історія – на нігті Христина витрачає вдвічі більше мами.

Нещодавно у сестри з’явився хлопець. Вся рідня знову в розчуленні. Наше маля вже виросло, як прекрасне перше кохання! Але Христина звикла жити на широку ногу. Адже на ній ніколи не економили. Та вона й слова такого не чула, напевно, жодного разу.

– Я хочу Артему  на день народження подарунок зробити. Дай мені дванадцять тисяч, – ось із такою вимогою подзвонила мені сестричка днями

У ході розмови відразу з’ясувалося, що дванадцять тисяч це не вся сума подарунка, а лише якась частина. Просто Христина вирішила подарувати своєму коханому новий телефон. Частина грошей у неї є, адже ми частенько їй грошей підкидаємо – накопичила. Але все одно цих грошей не вистачає.

– Батьки Артему не купують дорогого телефону, а мені хочеться його порадувати.

Залізний аргумент! Я все розумію – перше кохання, серця перед очима скачуть, але, на мій погляд, сімнадцятирічні підлітки не повинні робити такі дорогі подарунки один одному. Тим паче на батьківські гроші.

– До того ж, невідомо, як довго це триватиме? А тобі не буде шкода цих грошей, якщо ви з Темою через тиждень розлучитеся? – вирішила звернутися до здорового глузду я.

Сестра, ясна річ, тут же образилася. Але від ідеї дорогого подарунка, як згодом виявилося, не відмовилася. Вона випросила ці гроші у когось із родичів і купила своєму Темі смартфон.

А через місяць після цього вони все ж таки розлучилися. Сліз було непомірно. Але страждаючий мозок молодшої сестри відразу знайшов винного.

– Це ти винна! Ти сказала, що ми розлучимося! – було висловлено мені. Але це не так важливо.

Важливо те, що мені тепер не можна з’являтися у батьківському домі! Мама сказала, що сестра заборонила мені приїжджати, бо не бажає мене бачити!

Вже три тижні я не відвідую батьків. Для мене ця ситуація дуже неприємна та болісна. Мене ніби прогнали чи викинули як непотрібну річ.  Коли я допомагала у вихованні сестри і привозила їй подарунки у вихідні, я була гарною і бажаним гостем, але варто мені трохи відхилитися від цієї ролі, як мене тут же попросили більше не приходити.

Перші кілька днів я поривалася приїхати. Так би мовити: “на зло”, щоб довести, що ця малолітка мені не указ. А потім щось перегоріло, і я подумала, що й не хочу туди їхати.

Якщо ці люди так легко всі разом від мене відмовилися, то навіщо нав’язуватися? Я навіть дзвонити мамі перестала, і вона мені теж сама не дзвонить.