Прикро за чоловіка. Він зробив для мого сина більше, ніж рідний батько, але син цього не цінує і вічно скандалить

Мені дуже прикро за чоловіка, який завжди намагався виховувати мого сина так само, як і наших спільних дітей, не роблячи між ними якихось відмінностей.

Тільки ось син цього зовсім не цінує. Завжди скандалив, робив на зло, говорив чоловікові образливі слова, які його сильно зачіпали, але не змінювали його ставлення до пасинка.

А ось у мене ставлення до сина почало псуватися. Поки він був ще восьмирічний, я могла якось списати це все на вік, нерозуміння непростої ситуації, відсутність якогось життєвого досвіду.

Але зараз синові вже вісімнадцять років, а він продовжує себе огидно поводити по відношенню до мого чоловіка. Хоча саме він зараз оплачує синові навчання в університеті.

Ми з першим чоловіком розлучилися, коли синові було п’ять років. Я втомилася, що чоловік волочиться за кожною спідницею, втомилася терпіти його загули, відсутність грошей, байдуже ставлення до сім’ї.

Для сина, звичайно, все виглядало інакше, що й зрозуміло за його віку. Для нього тато завжди був веселим, людиною-святом, яка могла і погратися, і подуріти, а чи багато ще дитині треба? Дитині не поясниш складнощів дорослих стосунків, як і те, що її дорогоцінний тато не платив аліменти та періодично забував про його день народження.

У короткі та рідкісні зустрічі колишній чоловік ще вмудрявся виправдовувати свої візити тим, що це я забороняю йому часто приїжджати, що було абсолютною брехнею.

Коли в мене з’явився чоловік, син сприйняв це дуже негатовно, хоча новина, що у батька є нова дружина, зовсім його не схвилювала. Син одразу почав показувати своє негативне ставлення, хамив, сперечався, робив усе на зло. Але мій новий чоловік ставився до цього з терпінням і намагався подружитися з сином, розуміючи, як мені це важливо.

Навіть коли син займався відвертим шкідництвом, чоловік його захищав, говорячи, що розуміє, як йому важко прийняти нову людину в сім’ю. Казав, що згодом це пройде.

Але не минуло, поведінка сина не змінювалася. Хоча чоловік його і на рибалку кликав, і підтримував захоплення, і взагалі намагався йти на контакт. Навіть народження наших двох дочок на це не вплинуло.

З рідним батьком син продовжував спілкуватися, а той знову виправдовувався, що він так рідко спілкується із сином тим, що я проти.

Я запропонувала синові навіть сплатити поїздку, щоб відвідати батька, але в плани колишнього чоловіка це не входило, він вигадав ще якісь відмазки, а син їм вірив.

Про матеріальну складову я мовчу. Аліменти колишній не платив, а я не вимагала, але це не біда. А ось одного разу син спитав тата, що той подарує йому на день народження, і тато сказав, що відправляв мені гроші, невже я нічого купила йому.

Тоді був такий скандал. Коли я йому дзвонила, він не брав слухавку, а коли додзвонилася з синового, зробив вигляд, що просто забув відправити гроші, хоч і збирався.

– Ну, певне, переплутав, буває, – заявив колишній.

І після всього цього син продовжував вірити батькові та тріпати нерви моєму чоловікові. Начебто не тупий хлопчик, а очевидних речей не бачить досі.

Нещодавно син знову нахамив чоловікові, а я зрозуміла, що все, тепер мого терпіння більше немає. Синові вже вісімнадцять років, тому я сказала, щоб він збирав речі та йшов на всі чотири сторони. Найкраще у бік його улюбленого батька.

І сповістила, що з другого курсу ми платити за його навчання не збираємося. Перший курс йому оплатив мій чоловік, а якщо це порося навіть за це йому не може бути просто вдячний, то нехай тепер розбирається сам.

Дуже хочу, щоб син рвонув до рідного батька та подивився, як той йому зрадіє. Може після низки розчарувань у голові щось клацне, і він вибачиться перед чоловіком, бо поки цього не станеться, я з сином навіть розмовляти не хочу.