Провчила чоловіка та дітей, яким був “не потрібен Новий рік”
29 грудня я прокинулася рано та поспішила готувати сніданок. Чоловікові Мишкові швиденько напекла млинців. Сину Артему зварила кашу, а доньці Любе просто заварила чай. Мишко прийшов незадоволений. Млинці їв, але морщився.
– Ти скільки в тісто цукру плюхнула? – з огидою спитав чоловік.
– Як завжди, – відповіла я і спробувала.
Артем забіг на кухню і почав канючити. Я зварила йому рисову кашу, а він хотів манну. Часу виправляти “косяк” у мене не було. Тому син похмуро почав гризти печінку.
Люба не стала пити чай. Вона теж була не в дусі.
– Мамо, ну скільки разів говорити, я п’ю лише зелений чай. А ти мені зробила чорний! – вигукнула моя нестерпна дочка-підліток.
Мені сьогодні треба було зібрати всіх за столом бодай на хвилину. Треба було обговорити щось важливе.
– Люба, присядь хоча б. Розмова є, – з усмішкою сказала я сім’ї.
Дочка закотила очі, Артем знехотя зняв навушники.
– Дорогі мої, а скоро Новий рік. У нас абсолютно нічого не готове, – сказала я.
– А мені взагалі нічого цього року не хочеться, – позіхнув чоловік.
– Але все ж таки робити треба, дорогий, будь ласка зелений горошок, ковбасу і креветки.
Він буркнув, що нічого не хоче робити і встав із-за столу. Любу я попросила розвісити гірлянди, а Артему слід було віднести подарунки бабусі.
Діти невдоволено бурчали, що не бажають жодного свята. Вони вийшли із-за столу. Я машинально забирала за ними і раптом зрозуміла, що настрою відзначати Новий рік у мене теж немає.
До кінця року я дуже втомилася на роботі. Єдиним бажанням було відпочити з книжкою чи подивитися гарний фільм. А ще було б чудово поспілкуватися з моїми старими друзями.
Піддавшись пориву, я набрала номер подруги Олесі. Яка вона була рада! Виявилося, нам так багато про що треба поговорити. Я поскаржилася їй, що мої домашні взагалі не бажають свята.
– Слухай, подруго, а приходь до мене на Новий рік! Поп’ємо вина, поїмо салатів. Раніше спати ляжемо чи подивимося старі фільми! – запропонувала Олеся.
Ох як мені хотілося провести свято саме так! Але все ж таки у мене були зобов’язання перед сім’єю.
Наступного ранку я повторила чоловікові та дітям прохання допомогти з організацією свята. Мишко мені не відповів. Артем навіть не зняв навушники, а Любаша сказала, що їй нічого не потрібне.
У той момент я зрозуміла, що вперше в житті я маю шанс відзначити Новий рік, як я хочу. Це свято буде для мене!
31 грудня я купила єдиний подарунок – кошик фруктів та сертифікат у салон краси для Олесі. Салатик та торт я замовила через службу доставки, але не для родини, а для подруги.
Чоловік навіть не помітив, що я почала вбиратися. Коли я сказала, що йду він ледь помітно кивнув головою.
Як добре було в Олесі! Її син відзначав Новий рік у дівчини. Ми накрили стіл, випили вина і багато-багато розмовляли. Так добре мені давно не було!
Перший дзвінок від чоловіка був о пів на дванадцяту ночі. Він розгублено спитав, що відбувається. Я весело відповіла, що коли йому нічого не потрібно на Новий рік, то він легко обійдеться без мене. І поклала слухавку.
Майже опівночі мені почали телефонувати діти. Я відповіла кожному лише для того, щоб привітати з наступаючим святом. Совість не мучила мене зовсім!
Повідомлення я не читала. Зрештою, у мене свято, і я не повинна витрачати чудовий час на читання всяких дурниць!
На початку першої ночі, коли відгримів салют, мені зателефонував Мишко і привітав із Новим роком. Я привітно відповіла йому. Він спитав, чому немає подарунків хоча б для дітей. Відповіддю йому був мій дзвінкий сміх.
Ми з Олесею чудово провели час. Додому я прийшла ввечері 1 січня в чудовому настрої.
Я посадила всіх по місцях і вимагала уваги. І кожному нагадала, що вони мені відповідали на мої прохання. Діти опустили голови, чоловік зніяковів.
Після кількох хвилин мовчання голос подав Мишко. Він вибачився і подякував за те, що всі ці роки я створювала їм казку. Чоловік сказав, що тільки зараз до нього дійшло, як некрасиво він поводився.
До мене підбігли Артем та Люба з поцілунками. Вони стали перепрошувати і пообіцяли відтепер завжди чути мої прохання.
Ну що з ними вдієш? Я клацнула пальцями:
– А тепер усі разом марш розвішувати гірлянди! Новий рік трохи запізнився до нашої оселі, але свято ми створимо самі!
Діти кинулися прикрашати квартиру, а чоловік побіг за ялинкою. Так, виглядало це дивно, зате зелену красуню він купив із великою знижкою! А поки всі були зайняті, я зателефонувала в службу доставки і замовила нам олів’є, оселедець під шубою та буженину.