– Проміняла дитину на салон краси! Таких матерів, як ти, позбавляють батьківських прав! – вигукнула свекруха

Правильно кажуть, що, виходячи заміж, потрібно спочатку зі свекрухою знайомитися. Не всі чоловіки беззаперечно слухаються своїх матерів, але багато хто вважає їх головними жінками свого життя. На перший погляд мій Анатолій був зовсім не такий.

Мати його Ганна Ігорівна намагалася впливати на сина, але їй це не дуже вдавалося. Наприклад, вона була проти того, щоб Толік купував мотоцикл, але він її не послухав. А ще вона хотіла, щоб ми після весілля залишалися жити з нею, але мій чоловік одразу заявив, що ми беремо іпотеку.

Наперекір своїй матері мій чоловік пішов, коли відмовився від квартири на одному сходовому майданчику з Ганною Ігорівною. Але все одно, ми стали жити в одному районі. За бажання свекруха могла прибігати до нас хоч щодня. Цією можливістю вона безсовісно користувалася.

Як виявилося, Толік легко протистояв вимогам своєї матері, от тільки якщо це стосувалося його самого. Він випивав, грав у ігри, скільки його душа забажає, хоча ці захоплення Ганна Ігорівна не схвалювала. А ось причіпки свекрухи до мене мій чоловік власне причіпками не вважав.

– Не можна тобі ковбасу! – суворо вигукнула Ганна Ігорівна і буквально висмикнула з рук бутерброд, коли я, вагітна, з насолодою його вминала.

Я заперечувала, на що свекруха заявляла, що майбутня мати повинна відмовитися від шкідливостей. І Толік її в цьому підтримував. Сам при цьому із задоволенням з’їдав «мою частку».

Прийшовши до нас додому, вона вимовляла мені за пил. Вагітним пилом дихати не можна, адже це всім давно відомо. Тому вагітна, тобто я, повинна була схопити ганчірку і намивати все навколо. Принаймні, так наполягав Толік після материнських висловлювань.

А найжахливіше почалося, коли народилася Оленка. Мені було самотньо, душно і страшно. До божевілля хотілося на волю. Навіщо? Та хоча б просто походити по магазинах, повибирати продукти, не штовхаючи перед собою візок.

– Ти відпускаєш Віку одну? – виговорювала Ганна Ігорівна синові, дізнавшись, що той сидить із дитиною, поки я просто дихаю повітрям.

– Так, а що такого? – дивувався Толік. Спочатку він абсолютно спокійно відпускав мене «на волю», адже поверталася я з прогулянки в піднесеному настрої.

– Сьогодні вона Ксюшу залишає без своєї уваги, а завтра що? У дитячий будинок здасть? – обурювалася свекруха.

Толік, звісно, розумна людина, і я була впевнена, що слова своєї матері він пропустить повз вуха. Однак після цього він перестав сидіти з дитиною, щоб я могла піти кудись.

Одного разу я домовилася з моєю мамою, щоб вона побула з онукою, поки я сходжу в салон краси. До чого приємно було привести, нарешті, шкіру і волосся до ладу. Повернулася додому я щаслива з посмішкою до вух. Ох, не знала я, що на мене чекає цього вечора.

Толік прийшов додому через півгодини після того, як пішла моя мама. Побачивши мене із зачіскою і сяючими очима, він зовсім не зрадів.

– Скільки тебе вдома не було? Знову Ксюшу кинула? – обурився він, насупившись.

Як виявилося, за моєї відсутності заходила свекруха. Моя мама побіжно згадала про те, що Ганна Ігорівна забігала буквально на хвилину, щоб занести новий костюмчик для дитини. Однак вона встигла зробити свої мерзенні висновки і передати їх своєму синові.

– Сьогодні ти вирушила в салон краси, а завтра по мужиках підеш! – кричав мій чоловік, точнісінько повторюючи слова своєї матінки.

Я намагалася заспокоїти Анатолія, але він не хотів чути жодних здорових аргументів. Кричав, бушував, а потім грюкнув дверима і пішов із дому. Розлютившись, я зателефонувала свекрусі. Пора було ставити крапку в свавіллі цієї жінки.

– Припиніть забивати Толіку мізки своїми дурницями, – прошипіла я в трубку, навіть не вважаючи за потрібне вітатися.

Ганна Ігорівна ніби чекала мого дзвінка. Вона почала говорити, що для хорошої матері немає нічого важливішого за її дитину. А якщо я залишаю доньку на чоловіка чи на когось іще без вагомої причини – то сором і ганьба мені.

– Проміняла доньку на салон краси! Таких як ти, позбавляють батьківських прав! – вигукнула свекруха, вважаючи себе абсолютно правою.

Цього я витримати вже не могла. У той момент стало мені зрозуміло, не можна далі жити в таких умовах. Розлучення. І нехай Толік далі слухається свою матусю.

Тієї ж хвилини я зібрала дитину і викликала таксі. Мама, звісно, була збентежена моїм вечірнім вторгненням, але все ж таки прийняла мене з малятком. А коли зрозуміла в чому справа, то повністю стала на мій бік.

Толік був у сказі, коли дізнався про мій відхід. Спочатку намагався соромити за мою поведінку, лаяти й навіть грубити. Але моя мама швиденько вправила йому мізки. Сказала, що в його дружини (мене тобто) теж є мати, яку можна слухатися.

А коли Толік усміхнувся, що застара я для того, щоб маму слухатися, мати моя розсміялася йому в обличчя. Тут він і зупинився.

Через деякий час я повернулася додому. Чоловік пообіцяв, що свекруха більше не посміє втручатися в наші стосунки. Поки що тримається.