Познайомилася на сайті знайомств з красивим і успішним бізнесменом. Але коли він приїхав до мене на таксі, то я насторожилась

Познайомилася півроку тому із хлопцем. Чесно зізнаюся, що знайомилася в Інтернеті. Ну, а де ще в наш час знайомитись? Та й взагалі часу вільного не так багато. Коротше кажучи, поспілкувалися трохи на сайті знайомств. Потім зустрілися у реалі. Нормальний виявився хлопець, адекватний начебто. Після першого побачення було і друге, і третє.

Олегові тридцять два роки. Він розповідав мені, що має свій бізнес, тому, мовляв, він не зобов’язаний щодня як проклятий ходити на роботу за розкладом.

А я теж не злиденна. У мене квартира своя є. Там, звичайно, батьки мені добре допомогли, але я свою половину вклала. А те, чого не вистачало, взяла в кредит. Залишилось ще рік виплачувати. Але зате у мене є своя квартира!

І робота непогана. І зарплата – на життя цілком вистачає. Не шикую, звичайно, але вистачає. А тут такий чоловік поруч. Орел! Виглядає представницько. Одягнений стильно та дорого. Пахне від нього дорогим приємним парфумом. Загалом дуже враження непогане. Один мінус лише був. Завжди ми на таксі каталися. Але тут мені все пояснили.

Машину Олег має і навіть не одну. За його словами, їх цілих три. Але права у нього відібрали за кілька місяців до нашого знайомства.

Мені, звичайно, дивним здалося, як це наша влада наважилася позбавити прав шановного бізнесмена. Але й тут мені гарно пояснили, що «це поліцейське свавілля».

Зустрічалися ми теж у громадських місцях, або на моїй території. Але щоразу Олег казав, що в мене йому «якось тісно». Адже в мене однокімнатна. Вона, звичайно, непоганого планування та сорок шість квадратів, але «все ж таки однокімнатна».

Мені спочатку було якось незручно запрошувати Олега до себе. Я вважала, що така успішна людина не звикла до такого способу життя, як мій. На продуктах я не те, щоб економлю, просто мені багато чого й не треба.

Я собі супчик зварю і два дні спокійно його собі їи. А пюрешка з котлеткою? Це ж найсмачніше, що може бути!

А що там заведено у бізнесменів їсти, я собі й не уявляла. Але Олег виявився хлопцем поступливим. Їсть, що є. Іноді ми разом заходили до магазину, і він купував щось із того, що він любить.

Згодом наші відносини стали ближчими. Мені стало цікаво, чим конкретно займається мій бізнесмен.

Він увесь час ухильно казав, що продажами. Що і кому продає, відмахувався, мовляв, куди мені, звичайній бабі, таке зрозуміти.

Потім я запитала, коли вже підійде термін закінчення його позбавлення прав водія. Ні, а що тут такого? Я, може, просто цікава людина! Я, може, ніколи не бачила таку людину, яка має цілих три машини! Хочу по черзі покататися на кожній, якось жартома заявила я.

Ось після цього Олежика і прорвало. Він закотив очі і почав мені вчительським тоном вести мову, що «я, виявляється, така ж меркантильна особа, як і всі баби».

Після цього Олег розповів мені, що він ніякий не бізнесмен. А сказав він мені це навмисне, щоб перевірити мене на чесність. Нібито всі жінки, яких він зустрічав, цікавляться лише матеріальною оболонкою. А от духовний світ Олега нікого не цікавить.

І немає в нього машин та квартир. Живе він із батьками і працює за зарплату. Причому зарплата виявилася майже як моя. А з багатств у Олега є лише кредити та гастрит.

А я не приховую, я хочу поруч із собою чоловіка, у якого дохід буде вищим за мій. Думаю, зручно буде, якщо в нього теж буде якась нерухомість. Адже в мене квартира своя є.

Але мої аргументи Олега ніяк не міг зрозуміти. Я чергова погань у його житті. А те, що я хотіла стосунків із зрілим мужиком, його якось не збентежило взагалі. Ну, або на крайній випадок, хоча б чесних стосунків, без брехні з першого побачення.

Після моїх слів Олег почав мене ображати. Перевернув усе так, що я виявляється тепер є «мисливцею за багатими татусями». Розсварилися ми конкретно. Я вивела цього «бізнесмена» зі своєї квартири.

Два дні проходила зла як собака. Було шкода витрачених місяців свого життя на такого мерзенного чоловіка. Що ж, надалі обережніше вибиратиму партнерів на сайтах знайомств.