– Поки чоловік не перепише на мене одну квартиру, про внука можете і не мріяти, – висунула умову невістка

Невістка висунула моєму синові умову, що не буде в них дітей, доки син не перепише на неї одну з двох квартир, які він має. Каже, що їй треба убезпечити себе та дитину у разі розлучення, бо ситуації бувають різні, а в неї немає жодного бажання повертатися з дитиною до батьків.

І син серйозно замислився над цією пропозицією. Таку вертихвістку гнати треба з дому поганою мітлою, а він думає на її умовами і навіть щось на її захист каже.

Я спочатку не була в захваті від Ілони. Приїжджа дівчина, у батьків троє дітей, вона найстарша, працює в якійсь заштатній конторці та отримує копійки.

Відразу ж зрозуміло, чого вона так причепилася до мого сина. У нього і квартира є – двійка від покійного батька, з яким ми були в розлученні, і друга квартира від бабусі, я на його користь від спадщини відмовилася.

Машина, знову ж таки, своя є, робота хороша. Відмінний варіант для такої дівчини.

Вона в РАЦС поспішала, як на пожежу. Я навіть думала, що вона в положенні вже, от і поспішає зміцнити свої позиції, але з дитиною все вийшло ще цікавіше.

Чотири роки вони вже мешкають разом. І машину ось у сина вже випрошує.

Родичі її у гості зачастили. Приїдуть на все готове, а самі навіть банки варення не привезуть, хоч у батьків там свій город. А хто платить за це? Мій син і платить.

Невістка так все й працює у своїй конторці, отримує ті самі копійки, але на собі не економить. Чоловік її не обмежує, ось вона і не соромиться. Але начебто по дому вона щось робить. Бардака відвертого немає, готує непогано. Я навіть уже змирилася, що син собі таку пару вибрав, як постало питання з дітьми.

П’ятий рік іде, житлових проблем немає, кар’єру невістка не робить, відпочивали вже скрізь, де хотіли. Чого тягти? Це питання я сину і почала ставити.

Він якось спочатку жартував, бо бачу, що ця тема стала для нього болісною. Вирішила вже без пересмішок спитати. Раптом не виходить чи якесь лікування потрібне.

Син кілька разів від розмови відходив, але я наполягала. Все-таки роки йдуть, Ілона молодшою не стає.

Наполягла я на своєму, але розповів син, у чому там проблема. Виявилося, що вже півроку він перетравлює заяву Ілони, що народжувати вона буде не раніше ніж коли одна з двох квартир чоловіка буде переписана на неї.

З якої б такої радості? Це що у нас за такі умови? Одна річ, коли квартиру на дитину, а тут на меркантильну особу, яка сьогодні одному дружина, а завтра іншому.

– Та я теж спочатку так сприйняв, а зараз думаю, що якась правда в її словах є. Адже якщо ми розлучимося, то дитина з матір’ю залишиться. А куди вона піде? До батьків? Її там не дуже чекають. Та й я не хотів би, щоб вони їхали, – ділився думками син.

Ось так ось. Вона вже про розлучення думає, син її слова переказує. А не думає він, що тільки він на неї квартиру перепише, вона хвостом вільне і розлучиться з ним. Залишиться син без квартири, і без дитини.

Взагалі питання розлучення треба обговорювати, коли вже є розлучення, а так не втечеш від усього. Життя така штука, що може статися, що завгодно.

Я синові сказала, щоб навіть не думав цій вертихвістці йти на поступки. Хоче нормальну сім’ю – нехай народжує дитину, сина жодного разу ще в непорядності звинуватити ніхто не міг.

Не хоче “просто так” народжувати від чоловіка – нехай збирає речі та йде на всі чотири сторони, нехай далі шукає. Бач, квартиру їй перепиши.

Боїться розлучення – нехай думає, як шлюб зберегти, а не намагається більше нахапати. Тим більше за рахунок таких умов – міняю квартиру на дитину.