Подруга хотіла заміж за заможного чоловіка, але навіть не спробувала відповідати його статусу

Ми з Іриною були досить проблемними підлітками. Наші батьки через нас отримали не одне сиве волосся. Я не пишаюся тим періодом, але й не збираюся заперечувати.

Але чим дорослішими ми ставали, тим менше було безрозсудних вчинків. Ну, як мінімум, у мене. Я поступово все більше захоплювалася мистецтвом, а Іру потягнуло до модних тусовок. Саме там вона сподівалася знайти заможного чоловіка.

Я ж нікого не шукала. Закінчувала навчання та бігала по виставках, на які вдавалося дістати квиток. Мені більшого й не треба було. Подруга сміялася з мене, кажучи, що я так і залишуся в дівках на посаді якогось доглядача музею.

Тільки доля розпорядилася інакше. Зі своїм чоловіком я познайомилася якраз на одній із виставок. Розговорилися про мистецтво. Віктор виявився досить приємним співрозмовником. Про те, що він заможний чоловік, я дізналася вже після пари побачень.

Іра радила не спокушатися. Вона, мовляв, уже бачила таких багатіїв, нічого серйозного вони не шукають. Так, інтрижки. Саме тому страшенно здивувалася, коли я одного разу продемонструвала обручку.

– Як тобі вдалося? – вона із захопленням розглядала кільце. – Ти що, вагітна?

– Ні, – я відразу спростувала це припущення. – Просто у нас багато спільних тем для розмов, нам цікаво одне з одним. Комфортно.

– Та ну, Жень, – не повірила мені подруга. – Розповідай, як тобі це вдалося?

А що мені розповідати? Ми справді зійшлися на тлі пристрасті до мистецтва, а потім зрозуміли, що ідеально підходимо один до одного. Жаль тільки, що Іра мені не вірила до кінця.

Після мого весілля вона почала шукати чоловіка з ще більшим ентузіазмом. Знаходила шляхи до найдорожчих клубів, сподіваючись підчепити там товстосума.

Тільки ось стосунки не тривали довше за кілька місяців і щоразу закінчувалися раптово. Я казала їй, що це не так працює, але вона не слухала мене.

Настав момент, коли Іра зневірилася. Вона прийшла до мене і почала здалеку. Запитала, чи має чоловік вільні друзі. Вони, звичайно, були, але я знала, що їм із нею просто не цікаво буде. Майже всі друзі Віктора були людьми творчими і супутницю життя шукали собі під стать.

Я натякнула їй про це, але вона мало не розлютилася. Сказала, що просто не хочу їй допомагати. Ледве заспокоїла її, а потім і чоловіка, якого все ж таки попросила познайомити Іру з кимось із друзів.

Чоловік відмовився навідріз. Сказав, що давно зрозумів натуру Іри та не бажає мучити друзів. Я вислухала всі його аргументи і вирушила до подруги, яка чекала від мене звісток.

Я сподівалася, що вона нарешті усвідомлює, що я їй у цій справі не помічниця, але вона ніби розлютилася. Почала погрожувати, що розповість моєму Віктору про мою бурхливу молодість.

Це справді злякало мене. Він, звичайно, знав, що я не була зразковим підлітком, але мені не хотілося б, щоб він дізнався все в деталях. Раптом це змінило б його ставлення до мене?

Іра знала, як натиснути на мене. Саме тому мені довелося докласти максимум зусиль, щоб переконати чоловіка організувати зустріч з Павлом.

Перед самим побаченням наполегливо рекомендувала їй послухати кілька лекцій про художників епохи Відродження, бо Павло горить цією темою. Вона відмовилася, пославшись на те, що має свої методи привернення уваги.

Мені варто говорити, що з цього не вийшло нічого путнього? Так, сходили на пару побачень, але далі Павло сказав, що не горить бажанням бачитися з нею.

– Та що зі мною не так? – обурено вигукнула вона, думаючи, що він, як і всі, відповість, що справа не в ній.

– Та не цікаво мені з тобою, ось що. Говориш вічно про щось популярне, а воно все таке поверхневе і порожнє, – він був першим, хто висловив їй все, як є.

Це настільки вразило Іру, що я від неї нічого не чула кілька днів. Хвилюватися навіть почала. Подзвонила сама, а просто розплакалася мені у слухавку. Сказала, що шкодує, що мене не слухала. Повелася на розповіді про те, що заможні чоловіки віддають перевагу модним і красивим, щоб потім хизуватися ними серед друзів.

Попросила допомогти їй знайти себе, адже в гонитві за чоловіком зовсім загубилася. Хіба я могла їй відмовити? Тим більше, що шукати себе у дорослому віці дуже складно.

Я бачу, як Іра намагається, цікавиться чимось новим. У неї змінюється коло спілкування, навіть з’явився новий залицяльник, з яким вони багато розмовляють на цікаві їм теми. Сподіваюся, незабаром я отримаю запрошення на весілля.