Подарунок з умовами

Оля з Максимом одружені вже 7 років. Вони живуть дуже щасливо і намагаються у всьому підтримувати одне одного. Сім’я  економить на всьому та виплачує іпотеку за трикімнатну квартиру. Можна було б і меншу взяти, але двоє дітей ростуть.

На хорошу машину грошей поки що не було. У них була стара іномарка, на ній Максим і возив всю сім’ю. Машина часто ламалася, але все ж виручала. Вони по магазинах на ній, і на роботу, і дітей в садок, і в ліс по гриби. Анна Миколаївна, мама Максима, жаліла сина, часто говорила, що пора нову машину купити. Однак зайвих грошей у них не було, а машина потрібна.

Але трапилося нещастя, через яке, як би це по-блюзнірськи не звучало, з’явилися гроші. У Анни Миколаївни померла мама, тобто рідна бабуся Максима. Було їй вже вісімдесят сім років, жила вона в селищі недалеко від міста. Була ще досить здоровою жінкою, з господарством сама справлялася, але несподівано захворіла і померла.

Анна Миколаївна продала хороший будинок своєї матері місцевим фермерам і отримала за все майже мільйон грн. Залишила вона собі сто тисяч, а решту грошей урочисто вручила синові, сказавши, що гроші дає виключно на хорошу машину.

Максим з Ольгою остовпіли від такого подарунка. У Ольги майнула думка, що краще б вони самі заробили на автомобіль. Але Анна Миколаївна радо посміхалася, навіть не допускаючи думки, що діти відмовляться від подарунка.

На авторинок їздили разом, купили хорошу, практично нову машину, майже джип. І з цього дня Анна Миколаївна при кожному зручному (і незручному) випадку взялася їхати з Максимом і з Ольгою.

– Ви на базу продуктову коли поїдете? Мене візьміть. Звісно, її брали. Також як і в інші магазини, аптеки, торгові центри. А потім Максим возив її до родичів, знайомих і друзів. Влітку з наметом на озеро їхати, – мама з ними, по гриби, – теж її беруть. І спробуй не взяти. З’їздили вони якось у вихідний на базу, а Анну Миколаївну не сповістили, знаючи, що три дні тому возили її туди й вона всього там набрала. Трапився майже скандал:

– Як же так, я вам такий подарунок зробила, а ви мене підвезти не хочете, ось і даруй вам після цього машину.

Оля вже не раз згадала стару іномарку, яку вони продали майже за копійки. Хоч старенька, зате своя була. А зараз ніби свекруха в борг машину дала. Ольга про це думала, але мовчала, не хотіла чоловіка засмучувати, адже до нової машини всі нормально жили – не було закидів від свекрухи.

Анна Миколаївна записалась в місцевий хор ходити, вечорами просила з репетицій забирати та додому відвозити. Робота, діти, садок, а тут ще її репетиції в будинку культури. До того ж Анна Миколаївна стала подружок з собою брати, а Максиму доводилося їх теж розвозити. Чоловік бурчав, але матерів не перечив. Оля вже скреготала зубами.

Невідомо, скільки б це тривало, але, виявилося, що з продажем будинку Анна Миколаївна поквапилася: з’явився ще один спадкоємець – рідний брат Анни Миколаївни. Багато років він не навідувався до матері, жив в іншому місті й дуже багато допомагав родичам своєї дружини, а про рідну матір забув. У Анни Миколаївни давно була домовленість з братом, що Анна про матір дбає, а брат ні на що не претендує. Тільки ось на папері це не було оформлено, до того ж бабуся до останнього була в бадьорому настрої. І ось як тільки брат дізнався, що сестра продала будинок, відразу зажадав свою частку і пригрозив судом.

Максим з Ольгою сходили до юриста, де їм сказали, що якщо по-людськи, то будинок повинен залишитися за Анною Миколаївною, але якщо за законом, то навпіл. Загалом, Максим з Ольгою продали свою дорогу машину і віддали всі гроші Анні Миколаївні.

– А навіщо мені все, – здивувалася вона, – я йому частку віддам, а решта ваша, купіть собі іншу машину, тільки дешевшу.

– Дякую, мамо, – сказала Оля, – ви вже з грошима самі розберіться, а ми візьмемо собі транспорт згідно з нашими можливостями.

Вони знову взяли недорогу іномарку, – так, далеко не нову, зате свою. Тепер Анна Миколаївна не дзвонить синові й не просить звозити її куди-небудь. Діти самі дзвонять і питають, чим допомогти й куди звозити. Анна Миколаївна скромно зітхає і каже:

– Ну, якщо тільки на базу за продуктами.

Загалом, все встало на свої місця: Анна Миколаївна перестала зловживати часом свого сина і його сім’ї. А головне, ніякого невдоволення і бурчання з її боку.