Почала шукати способи, як на пенсії економно доглядати за собою, а в результаті непоганий бізнес в мене вийшов

Я завжди доглядала за собою. На роботу носила ошатні сукні – добре, що дрес-коду строго у нас не було. Манікюр, зачіска, парфуми – все це було важливою частиною мого життя.

Зізнаюся, я переживала, як би не знизити рівень при виході на пенсію. Коли немає приводу виходити в люди, часом буває ліньки красу наводити. Та й грошей буде менше – на одну пенсію по салонах краси не нагуляєшся.

Щойно вийшла на пенсію, сіла я та розписала список обов’язкових вимог до себе. А заразом подумала, як би заощадити на догляді за собою. Ось і вирішила я сама фарбувати волосся та щипати брови. А от від нарощування нігтів відмовилася, замінивши на звичайний манікюр.

Сподобалося мені ходити до майстра з обрізного манікюру – швидко та дешево. Звичайно, не стало у мене тих найшикарніших розписних нігтиків. Але руки доглянуті, а це головне.

Спостерігала я за майстром, як вона працює з моїми нігтями, і дійшло до мене. Та можна ж самій навчитися – адже нічого складного! І доглядати руки, не відвідуючи салон. Наступного дня я пішла на курси. Взяла лише одну програму – обрізний манікюр. Навчилася я за тиждень і заплатила зовсім небагато.

Накупила собі гарних лаків та все, що потрібно для манікюру. І настала просто благодать – стала я сама професійно доглядати руки.

– Мам, ну якщо тобі грошей не вистачає, сказала б, – з досадою сказала Вероніка, моя дочка, – я охоче тобі робитиму на нігті.

Вона з любов’ю подивилася на довгі нігті, яскраво-червоні, дуже гарні. Я теж мимоволі залюбувалася ними. Сама також раніше робила такі.

– А мені подобається результат! І нігті свої рідні не псуються, як при нарощуванні, – відповіла я.

Помітила, що жінки мого віку більше цікавляться моїми нігтями. І сусідка Галя, і сестра моя Наташа, і колишня колега Марія – всі захотіли доглянуті ручки по-простому, по-обрізному.

Часу у мене на пенсії більше стало – ось я періодично допомагала їм по-дружньому. І всі були задоволені. Марія – що, більше не псує свої нігті нарощуванням, а Галка з Наталкою – що руки так легко зробити доглянутими.

Звісно, ​​я не хотіла брати з близьких людей гроші. Але дівчата в мене вдячні. Хтось шоколадку залишить, хтось квіточку чи ще щось приємне. А одного разу сестра заявила, що раз ходить до мене на постійній основі, то й платитиме.

Домовилися, що братиму півціни в порівнянні з прейскурантом салону. І подругам моїм економія, і мені гроші на пенсії на радість.

Подивилася на це діло моя дочка і перестала критикувати. Навіть сказала, що мама має молодець. А потім якось поскаржилася, що від нарощування рідні нігтики на “ганчірочки” перетворилися. З того часу я і доньці красу наводжу.

А вона ж у мене вигадниця. Їй щось цікаве завжди хочеться. Від неї й навчилася я простенькі малюнки робити – квіточки, рибки, пташки.

Ось так поступово догляд за собою перетворився на маленький бізнес. Маленький – тому що не хочу я у себе вдома зовсім чужих людей приймати. А зі своїми одне задоволення – і побалакати можна, і гарну справу зробити, і гроші заробити.

До речі, я почала замислюватися про розширення своєї справи. Хочу на перукаря піти чи на масажиста. Педикюр теж було б чудово освоїти.

Загалом, мені потрібно таке хобі, яке легко, як це зараз говориться, монетизувати. А що – перші клієнтки в мене вже є, і вони з нетерпінням чекають, коли їхній улюблений майстер навчиться новим премудростям.