Після смерті чоловіка його батьки погрожують відсудити у мене квартиру та звинувачують у тому, що я народила дитину від іншого

У нашій сім’ї нещодавно сталося велике горе: помер мій чоловік. Не хочу заглиблюватися в деталі, зараз хочу розповісти зовсім не про це, а про поведінку його батьків.

Не можу сказати, що ми були з ними у близьких стосунках. Ми завжди трималися осторонь один від одного. У наші стосунки з чоловіком вони ніколи не втручалися, у гості ми один до одного не ходили, спілкувалися переважно через чоловіка й вітали одне одного зі святами.

Коли в нас народилася донька, вони сприйняли цю новину досить холодно. З дитиною вони також рідко спілкувалися, вперше побачили її лише на її першому дні народження, про якісь дорогі подарунки чи тепле спілкування навіть не йшлося. Мене спочатку засмучувало таке ставлення до доньки, але чоловік сказав, що вони просто такі люди, не звикли проявляти свої почуття і їм не потрібно близьке спілкування.

– Постарайся не брати це близько до серця, такими вони є, – сказав він мені тоді.
Я послухала чоловіка й відпустила цю ситуацію. Раз самі не хочуть спілкуватися зі мною і з онукою, то навіщо нав’язуватися? Чоловік сам їздив у гості до своїх батьків, нас вони ніколи не запрошували.

Батьки чоловіка – доволі заможні люди. У його батька свій бізнес, але чоловік не захотів продовжувати сімейну справу. Він отримав освіту, здобув спеціальність і став працювати в зовсім іншій сфері. І одружився він зі мною, дівчиною зі звичайної небагатої сім’ї, а не з дамою “голубої крові”, яку хотіли бачити його батьки.

Перешкоджати нашим стосункам вони не стали, але відразу дали зрозуміти, що не надто раді вибору сина. До речі, він був не єдиною дитиною. У них є ще один син і донька, обидва вже дорослі й живуть зі своїми сім’ями. З ними, до речі, у мене склалися доволі хороші стосунки, вони іноді приходять до нас у гості, люблять грати з племінницею. Своїх дітей у них поки що немає.

Після того, як у сім’ї сталося горе, вони почали вимагати з мене гроші й погрожувати відсудити частину квартири, у якій я живу із семирічною донькою.
– Квартира була куплена на наші гроші, – стверджує свекруха, хоча насправді все було зовсім не так.

Квартира була куплена у шлюбі. Частину грошей нам подарували на весілля, якусь частину ми заробили власною працею, але більша частина коштів була отримана мною у спадок після смерті бабусі. Батьки чоловіка, дізнавшись про наш намір купити квартиру, дійсно дали синові щедру суму, але всі ці гроші були витрачені на ремонт.

Я не розумію, яке взагалі може їм бути діло до нашого майна, особливо зараз, але вони продовжують тиснути на мене й погрожувати судом.

Навіть не можу собі уявити, що на них найшло. Раніше я не помічала, що батьки чоловіка такі жадібні люди, але зараз моє життя перетворилося на якийсь кошмар. Навіщо тріпати мені нерви через майно, до якого вони майже не мають жодного відношення? Мені ж і без того зараз непросто. Ніколи не бачила, щоб після трагедії батьки одразу починали вирішувати фінансові питання. Як на мене, це абсолютно ненормальна поведінка.

Розумію, що їхні звинувачення й вимоги не задовольнить жоден суд, офіційно їм пред’явити нічого, але свекруха й її чоловік продовжують на мене тиснути. Ще не пройшло й дня, щоб вони не дзвонили мені з погрозами й вимогами.

Чому вони взагалі вирішили, що мають якісь права на цю квартиру?

У якийсь момент мені це просто набридло, і я заблокувала їхні номери телефонів. Як не дивно, брат чоловіка мене підтримав.
– Не звертай уваги, вони ніби з глузду з’їхали, – сказав він, – усе налагодиться, треба просто перечекати.

Він намагався вгамувати своїх батьків, але ніхто його, звісно, слухати не став.
Нещодавно зі мною зв’язалася ще й сестра чоловіка, але від неї я дізналася факт, який мене шокував ще більше. Виявилося, свекруха всерйоз вважає, що я зраджувала чоловікові майже весь час і що дитина не його, тому вони завжди були такими холодними до онуки.

– Сама хвостом крутить, дитину народила невідомо від кого, а тепер ще й чоловіків почне водити в квартиру, яку син купив! – так говорила свекруха.

Якщо до цього я сподівалася вирішити все якось цивілізовано, адже всі тут дорослі адекватні люди, то тепер бачу, що не вийде. Раз уже погрожують мені судовими розглядами, то хай роблять, що хочуть.

Свекруха кілька разів приходила до мене додому, але я її не пустила. Не хочу більше витрачати свої нерви й час на цих неадекватних людей, мені й без них вистачає клопотів.