Після розлучення колишня дружина почала активно влаштовувати особисте життя. А я боюся, що це позначиться на нашій дочці

Ми з дружиною були одружені майже двадцять років. Не скажу, щоби цей час у нас пройшов добре і спокійно, були і сварки, і викидання моїх речей з вікна, і півроку роздільного життя. Коли дев’ять років тому народилася наша дочка, Соня, ситуація наче трохи покращилась. Але потім знову стало зовсім погано.

Зрештою, ми вирішили, що краще буде розлучитись, і не тріпати нерви ні собі, ні доньці, яка, звичайно, розуміла, що між батьками щось відбувається. Розлучення теж йшло важко, довго ділили разом нажите майно. Коли це все закінчилося, обидвоє видихнули. Місяці два не спілкувалися від слова зовсім.

А потім таки зрозуміли, що так як у нас є спільна дитина, потрібно все-таки спілкуватися. Я дуже люблю свою дочку і хочу, щоб вона виросла психічно здоровою людиною, і незважаючи на те, що її батьки розлучилися, зберегла б віру в кохання та сім’ю. Тому я вирішив, що проводитиму з Сонею так багато часу, як зможу. І почну спокійно спілкуватися із її мамою.

Квартиру я віддав дружині. А сам оселився в будиночку, який мені багато років тому дістався від бабусі. Звісно, ​​у ремонт довелося вкластися, але жити там цілком можна. Зробив для доньки окрему кімнату, щоб вона могла залишатись у мене на вихідні.

Моє життя після розлучення було досить спокійним. Я з головою пішов у роботу, а вільний час проводив із Сонею. Іноді зустрічався з друзями, які дивувалися, чому я не ходжу на побачення.

– Ти ж здоровий чоловік у самому розквіті сил, – говорили вони. – Вільний, незалежний – йди та гуляй!

– Навпаки, – відповів я. – Я хочу від цього відпочити. Єдині жінки, з якими я зараз готовий спілкуватися, це моя мама та моя дочка.

І якщо мені після розлучення хотілося відпочити і побути одному, то колишня дружина, навпаки, вирушила на пошуки. Не знаю, чого їй бракувало у шлюбі зі мною. Хоча, можливо, вона давно мене не любила, а тільки й чекала нагоди, як би вирватися на волю.

Загалом вона почала змінюватися. Записалася до спортзалу, раптово перефарбувалася в блондинку, почала одягатися як двадцятирічна студентка. Ні, я це не засуджую, її право. Єдине, що почало мене хвилювати, це те, що екс-дружина якось раптом захопилася побаченнями.

Про це мені розповідали усі. І тесть, і спільні друзі, і навіть дочка. Олена тепер щотижня, а то й частіше, ходила на побачення. І як я розумію, це були різні чоловіки.

І, знову-таки, не моя справа, але вона стала постійно залишати на мене дочку. Спочатку домовлялася заздалегідь, дзвонила та попереджала, мовляв, не проти, якщо в середу Соня у тебе переночує. Звісно, ​​я ніколи не відмовляв.

Але потім ці прохання почастішали, і Олена вже не церемонилася, а ставила мене перед фактом, що через годину завезу дочку, переночує в тебе.

Ні, я готовий побути з Сонею скільки завгодно. Тільки ось дуже переживаю, як сама дочка на це дивиться. Поки її наче все влаштовує, вона тільки рада більше часу провести з батьком.

А що буде згодом? Якщо колишня дружина продовжить такий спосіб життя, гадаю, про неї точно поповзуть певні чутки. Наприклад, у школі. І навряд чи дівчинка віку Соні зможе спокійно не зважати на те, що говорять про її матір.

З цього приводу я спробував поговорити з Оленою. У відповідь вона накинулася на мене зі звинуваченнями.

– Я нарешті почуваюся щасливою жінкою! – кричала колишня дружина. – А ти й тут не даєш мені нормально жити! Ми вже не подружжя, і я можу робити все, що захочу!

– Та роби на здоров’я, – відповів я. – Тільки про Соню подумай.

– Я завжди про неї думаю, – заявила Олена. – Але я не лише мати, а ще й жінка зі своїми потребами.

Загалом, як пояснити дружині, що її поведінка може погано вплинути на нашу дочку, я не знаю.