Ось є істина: не можна лізти в чужі сварки! Я вирішила залізти і залишилася крайньою. Вирішила розповісти подрузі правду про її чоловіка, але той викрутився, а ми тепер вороги

У мене є найкраща подруга, ми дружимо з нею ще з дитячого садка. Знайомі, виходить, років із п’яти. Навчалися у паралельних класах в одній школі. Разом ходили на одні й ті ж гуртки та секції. Її маму я завжди сприймала як свою рідну тітку.

Моя мама для Маші теж була як рідна. Зазвичай, у дитинстві ми багато часу проводили в мене вдома. Мама у мене завжди чудово готувала і пекла пиріжки, булочки та пампушки.

Ось ми зазвичай так і проводили час за іграми та пиріжками. Але йшли роки, і ми з Машею дорослішали. Закінчили ВНЗ. Хоч ми й навчалися в різних містах, але зв’язок наш не переривався. Ми постійно переписувалися та зідзвонювалися. Навіть писали листи одне одному.

Все це не заважало нам будувати особисте життя, а надалі і кар’єру. Але так вийшло, що Маша виходила заміж із нас двох першою. Даня став для Маші справжнім обʼєктом обожнювання. Усі її хлопці, які були до цього, тьмяніли в його блиску.

І справді я раніше свою подругу ніколи такою не бачила. Вона мала далеко не перші стосунки, але такого любовного погляду в неї я не бачила. Вона Данило просто обожнювала. Він був трохи старший за неї і непогано влаштований по життю.

Високооплачувана робота, машина та гарні подарунки, мабуть, остаточно закрутили Маші голову. Я, на той момент, теж була у стосунках і тому ми з моїм молодим чоловіком були запрошені на весілля разом.

Ще тоді я помітила, що Даня поводиться якось дивно. Здавалося, в Машу він закоханий не менше, ніж вона в нього, але варто їй ненадовго відвернутися, як той уже поглядом мисливця визирав інших дівчатах.

Було багато таких тривожних дзвіночків. А десь через рік, я випадково побачила Данила з іншою дівчиною. Він зовсім не ховався. Вони стояли просто на середині пішохідної вулиці. Місто у нас, звичайно, величезне і ймовірність такої зустрічі прагнула до нуля.

Але факт залишався фактом. Тут навіть сумнівів не могло бути. Він не просто тримав її за руку, вони романтично поцілувалися. Очевидно, що відмазка у стилі: «це була сестра» тут би не пройшла.

Я навіть не думала над питанням, що мені робити. Маша завжди була мені як сестра. Через день, домовившись про зустріч, я чесно розповіла Маші. Мені тоді й на думку не могло спасти, як на це відреагує подруга.

Я могла уявити, що вона плакатиме чи журитиметься, що вона давно здогадувалася. Але те, що та почне кричати на мене, що я брехуна стала для мене справжньою несподіванкою. Маша в істериці втекла, а потім через пару годин зателефонувала і стала поливати ще образливішими словами.

Виявилося, що, прийшовши додому, Маша зажадала з Дані пояснень. І той їх люб’язно надав. Він щиро зітхав і казав, що просто не хотів раніше засмучувати дружину. Виявляється, я давно вже поклала око на чоловіка своєї найкращої подруги.

І почала ще з весілля всіляко натякати йому на близькість. Торкала його в найпотаємніших місцях, притискалася, ніби ненароком, коли ніхто не бачить.

Але чоловік у Маші – сама вірність! Він ніколи на мої недвозначні натяки не вівся і не піддавався. Завжди твердо казав ні. І, мабуть, мені стало це, як жінці, вкрай прикро, ось я й вирішила в такий спосіб йому помститися і обмовити його.

Я, абияк підібравши свою щелепу з підлоги, зрозуміла, що подруги в мене більше немає. А та, обізвавши мене «заздрісною жінкою легкої поведінки», кинула трубку і заблокувала скрізь, де тільки можна було. А Машина мама тепер зі мною не вітається. І вона, і мої батьки, як і раніше, так і живуть недалеко один від одного.

З цієї розмови минуло вже тринадцять років. Маша та Даня і зараз разом. Загальні знайомі всі, як один, кажуть мені, що з кожним роком чоловік все нахабніше зраджує своїй дружині. Але та, як і раніше, цього не бачить. Або просто не хоче.

А я на власному досвіді переконалася, що не варто розповідати правду. Як виявилося – нікому ця правда не потрібна.