Олена закохалася в одруженого сусіда і не знала, як йому в цьому зізнатися. Попросила в мами пораду
Мама приїхала до доньки у гості. Сидять на кухні, чай п’ють, розмовляють.
— Ти чого така сумно-щаслива? – Цікавиться мама. — Закохалася?
– Ага, – відповідає Олена. – У сусіда.
– Як звуть сусіда?
— Ігор. Лише у нас ще нічого не було. Він ще не знає, що я його кохаю.
– А чому не скажеш?
— Та я не знаю, як це краще зробити. Як підступитись. Ну, щоб не злякати. Розумієш? Не в ліфті йому про свої почуття говорити.
– Чому в ліфті?
— Та ми тільки там і бачимося з ним. Щоранку. Коли водночас із квартир на роботу виходимо.
— А ти попроси його щось полагодити. Кран на кухні, наприклад.
— Просила вже.
– І що?
– Він з радістю погодився. Я пиріг спекла. Напередодні весь день у салоні краси просиділа.
– А далі що?
– А нічого далі. Прийшов. Полагодив кран і пішов.
— А ти що?
– А що я могла? Адже він не один прийшов. З Настею.
– Хто така?
– Дружина його. Одного не пустила до мене.
– А чого це? Не довіряє, чи що?
– Не довіряє.
– Чому?
— Каже, що сама його таким чином колись забрала. У подружки. Що робити, мамо?
– Важкий випадок.
— Та куди важче.
— А дітей мають?
— Як і в мене двоє. І також уже дорослі. Старший десь закордоном працює. А молодший до столиці переїхав. Нещодавно одружився та кандидатську захистив. Може, мені все ж таки зізнатися йому в ліфті?
— Не здумай, доню. Тільки всю справу зіпсуєш. Спробуй його знайти в інтернеті.
— Вже пробувала.
– І?
– Знайшла. Почали спілкуватися. Я, щоправда, під іншим ім’ям та фотографію трохи змінила. Щоб не впізнав. За місяць домовилися зустрітися. В готелі. Я номер зняла. Напередодні цілий день у салоні краси провела.
– І що? Він прийшов?
– Прийшов. Виявляється, це не він, а його дружина зі мною листувалася.
– Настя?
– Вона сама. Суперниць у такий спосіб обчислює. На живця ловить. Каже, що вже багатьох упіймала. А Ігор і не знає. А я тепер не розумію, як і підступитись до нього. Хоч, і справді, бери, і в ліфті зізнавайся.
— Злякаєш. Тим більше у ліфті. Часу мало. Толком і не поговориш. Та й простір замкнутий. А площа обмежена. У нього з серцем як? Здорове?
— Хто ж знає?
— Отож і воно, — зітхнувши, сказала мама. — Раптом не витримає. Ні. У Ліфті небезпечно.
— А де ж тоді?
— А він коли із дому на роботу виходить, куди далі йде?
— У бік метро.
— То, може, дорогою до метро і поговорити з ним. На ходу!
– Думала. Не вийде на ходу. Дуже він швидко ходить. Вийде освідчення в коханні не на ходу, а на бігу.
– А в метро?
— Намагалася. Атмосфера не романтична. Ще гірше, ніж на бігу.
— Може, до нього на роботу влаштуватися?
– Пробувала. Настя там у відділі кадрів працює. Начальницею.
– Важкий випадок.
— Та куди вжн важче.
— Може, тобі забути цього Ігора? А? Ну, справді, світ, чи що, клином на ньому зійшовся. Полюби когось іншого.
— Намагалася. Через Інтернет. Знайшла. Григорієм звати. Почали спілкуватися. За місяць домовилися зустрітися. Я номер у готелі зняла. Зачіску зробила. Сукню нову купила.
– І що?
– Здогадайся з трьох разів.
— Знову Настя, чи що?
– Ага.
— А що їй цього разу знадобилося?
– А нічого. Виявляється, що цей Григорій— її колишній чоловік. І це не він, а Настя зі мною листувалася. Від його імені. Вона хоч і пішла від нього десять років тому, але й досі тримає під контролем. Не хоче, щоб він потрапив до лап підступної інтриганки, яка оббере його як липку. Ось і тут теж на живця ловить. Каже, що вже багатьох упіймала. А Григорій і не знає. Знати нічого не знає.
— Може ще в інтернеті покопатися? Пошукати когось?
— Ні. Раптом знову на Настю нарвусь. Я тоді точно не витримаю. І щось із нею зроблю.
– Важкий випадок.
— Та куди вже важче.
– Зробимо ось що. Тепер я з нею спілкуватимуся. Від імені твого батька, але під твоєю фотографією. Ми з твоїм батьком десять років, як розлучилися, а він усе один і один. Підсунемо його через інтернет Насті. Під твоєю фотографією. Ну, начебто знову ти з Ігорем заграєш. Призначимо зустріч. Вона прийде рятувати його в готель, а там твій тато. А от…
— А тато звідки дізнається, що йому треба бути в готелі?
– Як звідки? Від мене й довідається. Я теж, як Настя. Все його листування в інтернеті контролюю досі. Заважаю йому налагоджувати особисте життя.
– Навіщо?
— А раптом якась інтриганка вибере його?
— А Настя не вибере?
— Настя довела, що вона — жінка серйозна. І якщо когось полюбить, то вже назавжди.
— І не шкода тата віддавати? Раптом у мене з Ігором нічого не вийде?
– По-перше, чому віддавати. Я й надалі продовжуватиму його контролювати. Настя мені в цій справі не перешкода. А по-друге, доню, я це роблю тільки заради тебе та твого щастя. А не вийде з Ігором, знайдемо тобі когось іншого. Григорія, наприклад. Адже він тобі сподобався, а про тебе ще не знає?
– Сподобався. Не знає.
— Ось і познайомитеся. Але це згодом. Якщо з Ігором не вийде.
За місяць Настя пішла у номер готелю. Щоб сказати Олені все, що вона про неї думає. А в цей час Ігор лагодив у квартирі Олени кран. Напередодні Олена купила нову сукню та відвідала салон краси.
Ігор та Насття цього дня обидвоє вдома не ночували.