Ох і важка робота в Ангела, а коли його підопічний заради дівчини готовий буквально на все, то робота стає просто непосильною

Ангел-Хранитель знову сидів біля лікарняного ліжка свого якісно загіпсованого підопічного і задумливо зітхав. Всім своїм ангельським чуттям він відчував наближення виговору від начальства. А в чому він винен?

Це підопічний вирішив вразити Алісу і цим закохати її в себе. А хто винен, що Аліса любить гірські лижі? І хто змушував його підопічного на ці лижі вставати?

Можна ж було якось квіточками, віршами, турботою, а не демонструвати вкотре свою обезбашеність, забираючись на найнебезпечніший схил зі своїм нульовим рівнем їзди.

Те, що підопічний вижив – вже гідно ордену, і тільки він знає, чого це вартувало Хранителю. Та в нього від стресу пір’я випадати почали! Йому за шкідливість видавати амброзію повинні! Але хіба начальству це поясниш?

Знову почнеться “не додивився, не вберіг, не відвів лиха”. А як можна щось зробити із закоханою людиною? Охоронцям заборонено йти проти людської волі, а інші способи з цими впертими істотами не працюють.

Витяг ламався? Ламався. Лижі ламалися? Ламалися. Навіть розлад шлунка був, але підопічний наївся пігулок і все одно поперся на цей схил. І ось вам закономірний загіпсований результат, який навіть очі зібрати в купку поки що не може.

Ось чому не можна закохатися у когось зі свого кола? Ну навіщо зі своєю трійкою з фізкультури, поставленої зі жалості, лізти до таких дівчат?

До Аліси була Алла, яка схиблена на спортзалі. Що робить його підопічний? Правильно – тягнеться до залу вражати об’єкт свого зітхання.

Після першого заняття чоловік два дні навіть з стільця вставав насилу, ходив, як дурень, з розв’язаними шнурками, тому що нахилитися і зав’язати не дозволяли ниючі м’язи.

Аллі було смішно, а ось Охоронцю не дуже. Йому за цей пошарпаний людський організм потім треба було звітувати.

А на другому занятті він що учудив? Вирішив показати Аллі, що теж чогось вартий, і схопився за штангу. Та як схопився – навіть підняв. Щоправда, одразу впустив, слава Йому, що не собі на ногу.

І який результат цієї дії? Тільки грижа. Алла його потугами не вразила, що зовсім не дивно. Було б чим вражати. Червоне обличчя, тремтячі ноги і очі, що вилазять з орбіт, – ще те видовище.

Пережили Аллу з грижею, з’явилося нове кохання – Христина. Христина любила мотоцикли та тусувалася з байкерами. До мотоциклів підопічний мав дуже віддалене ставлення: якось його дідусь на своєму мотоциклі в колясці прокотив, ну, на цьому і все.

Але заради того, щоб справити на Христину враження, підопічний попросив у друга мотоцикл, з якого й впав, впустивши на себе і зламавши ногу. І це ще добре, що він мотоцикл завести не встиг, бо взагалі незрозуміло, чим би справа скінчилася.

Любов до Христини пройшла, а ось за ремонт мотоцикла зі своєю мізерною зарплатою підопічний розплачувався ще півроку. Зате тепер через біль у нозі він може передбачати дощ.

Ще була Іра, яка любила стрибати з якихось висоток із мотузкою на ногах. Підопічний пекельно боїться висоти, але все одно поперся разом з Ірою та її друзями, коли вони вкотре вирішили полоскотати собі нерви.

Слава Йому, до стрибка підопічний не дійшов. Підвівся на дах, акуратно глянув униз і почав осідати в непритомність. Охоронець ледве встиг підкоригувати падіння, щоб воно припало на дах, а не за його межі.

Тоді відбулися легко – величезною шишкою на лобі та ударом по самолюбству. Але, на жаль, цей досвід його підопічного нічого не навчив.

Тому що потім була Світлана, яка дуже любила стрибати з парашутом, і підопічний, плавлячись під її блискучим поглядом, голосно заявив, що все життя мріяв теж стрибнути. Сказано зроблено. За тиждень вони вже сиділи в літаку та набирали висоту. Чим вище піднімався літак, тим сильніше нервував Ангел. Він неіснуючою печінкою відчував, що справа пахне дуже погано.

Підопічний затуманеним поглядом дивився на Світлану і прийшов до тями, тільки коли вона помахала йому рукою і вистрибнула з літака. А за кілька хвилин підійшла і його черга.

Коли підопічний вилетів із літака і полетів як мішок картоплі, Охоронець рвонув за ним, згадуючи весь небесний легіон поіменно.

Від надлишку почуттів підопічний розсудливо знепритомнів, залишивши вирішення проблем на крилах свого Ангела-Хранителя.

Ось де Хранителю довелося попотіти. Намагаючись силою своїх крил сповільнити падіння, Ангел болісно шукав, за що там треба смикнути, щоб парашут таки розкрився.

Хоч йому це й вдалося, але все одно падіння вийшло досить жорстким, хоч, звичайно, могло бути й гірше.

І ось тепер знову – гірські лижі. При врахуванні, що підопічний та на звичайних падає. А тут і схил небезпечний, він ще й із траси вилетів кудись у ліс. Загалом, вражень повний козуб. І кінця цьому не видно.

Переконавшись, що підопічний добре зафіксований і найближчим часом точно не влипне в неприємності на тлі чергового кохання, Ангел зітхнув і подався писати чергову пояснювальну.